А як йому пощастило! Та жінка охайна, добра, чуйна, та ще й готує дуже добре!

Павлу дуже пощастило з жінкою. Вона саме та жінка, про яку кажуть добра душа. Такої співчутливої, милосердної та чуйної жінки годі й знайти. До того ж вона охайна, чемна, привітна з усіма. Не знайдеться людини, яка б могла сказати про неї щось погане. І, навпаки, вона завжди знаходить для кожного добрі слова та вміє по-справжньому підтримати.

До того ж готує вона, ну просто пальчики оближеш! І кожного дня нові страви – усі домашні й неймовірно смачні. Хто б й коли не зайшов у гості, і неї завжди – повний стіл, начебто тільки гостей і чекала.

І жінка ця зовсім не меркантильна. Працює, часто дарує подарунки Павлу. А сама ніколи нічого не вимагає у відповідь. Попри все солідний вік, виглядає вона на всі сто! І сама за собою доглядає, до салонів ходить, але рідко.

Усе, що їй потрібно, від Павла – це словесне привітання, а як листівку подарує, та ще й сам підпише, то все: вона просто плаче від щастя! Як же можна не любити таку жінку. До того ж, вона зовсім не ревнива. Як подивиться Павло на якусь дівчину, то вона тільки посміюється.

Проте головне – це все ж таки її золоте серце, просто чудовий характер. Навіть у найскладніший ситуації не було ніяких істерик, жодного докору за все життя. І завжди вона до нього зверталася тільки «Павлусь» та «Радість моя».

Думаєте, що далі буде розповідь про меркантильного Павла, який тільки й знає, що користується дружиною, знущається з неї чи роги наставляє. Але ж ні! Головний чоловік у житті Анни Миколаївни – її онук. А вона його «люба бабуся» – саме так, і ніяк інакше.

Коли Павлу було 2 роки, то його батьки загинули в страшній аварії. Довго Анна Миколаївна горювала, та вони з онуком стали один для одного всім! А ми, сусіди цієї прекрасної жінки, не могли нарадіти, що в неї знову з’явився сенс життя. І вона дійсно чудова жінка, яких ще пошукати треба.