Коли не стaло татa, зі мною поруч нікого не виявилося, крім чоловіка, тому всі витpaти та турботи лягли на мої плечі. А потім з’явилася татова старша сестра й просто 0бiкpaла мене!

Мої батьки poзлучилися, коли мені виповнилося 15 років. Я жила з мамою, але тато нас не кинув. Він завжди бачився зі мною на вихідні, платив аліменти, ще й мені гроші давав, відвідував всі важливі заходи, та й з мамою вони залишилися в дружніх стосунках. Мама вийшла заміж удруге, народила сина, а тато так і залишився сам. Саме тому, коли він noмep поруч, крім мене, нікого не залишилося.

У той нелегкий для мене час поруч був тільки чоловік. Нас по 25 років, тож ми одружилися нещодавно й дітей ще не маємо. Про біду мені повідомила татова сусідка. Вона зателефонувала та сказала, що татові стало погано з серцем, вона викликала швидку, та було вже пізно…

Мама якраз відпочивала з чоловіком та братом за кордоном, тож я мала все організовувати сама. На похорон приїхала й татова рідня. А особливо активною виявилася моя тітка – татова сестра.

З тіткою Оксаною ми спілкувалися не дуже тісно, та й час від часу. Колись, дуже давно, тато з нею посварився, потім помирився, звичайно, та їхні стосунки вже більше ніколи не були близькими.

Тітка Оксана ж, коли приїхала на похорон, у першу чергу, взяла на себе «обов’язок» приймати грошову допомогу від родичів та друзів. Усі знали, що я поки не заробляю багато, тому вирішили допомогти, компенсувавши мені таким чином витрати на похорон. Але тітка все забрала собі, мотивуючи це тим, що татові треба буде поставити пам’ятник, а я всі гроші на дрібниці витрачу.

Далі – ще гірше. Вона залишилася в місті ще на декілька днів й попросилася пожити в татовій квартирі. Я тоді не заперечила, бо не розуміла, до чого це може призвести, та й не до того мені взагалі тоді було. Виявилося, що тітка має ще деякі цілі.

Тато майже все життя накопичував гроші, клав він їх на банківські картки, а оскільки він не міг запам’ятати паролі, то коди від усіх карток тримав у записнику, як й іншу важливу інформацію. Тітка ж Оксана взяла картки та коди й зняла всі татові гроші!

Через два дні вона зателефонувала мені та сказала, що вже виїхала додому, бо їй потрібно повертатися до родини. Тітка повідомила, що залишила ключі в сусідів. Я нічого не підозрювала, тож у найближчі дні навіть не сходила на квартиру, щоб перевірити, чи все там гаразд. А треба було!

Коли через три чи чотири дні я прийшла в татову квартиру, щоб просто поприбирати, то помітила, що майже вся техніка відсутня! Тітка продала все, що змогла! Тоді ж я знайшла й картки тата, на яких уже не було грошей!

Тато залишив мені в спадок квартиру, тож тітка взяла все, що могла. Я раділа, що татів заповіт був у мене вдома, тато ще давно його склав і наполіг, щоб я тримала його в себе, а то невідомо, що б тітка зробила, якби його знайшла. На жаль, про гроші тато в заповіті не писав, бо я завжди знала, де лежать його картки й пам’ятали коди до них.

І хоч ми не були з тіткою близькими, мене її поведінка дуже замутила та обурила. Хіба ж можуть бути родичі такими жадібними та нахабними?!

До речі, тепер до тітки додзвонитися я не можу. Вона змінила номер. А контактів її чоловіка та дітей я також не маю.