Здивуванню Петра не було меж. Він був одночасно і приємно здивований і сильно обурений. Та правда таки відкрилася.
Того дня був сильний снігопад і вітер. Справжня зимова хурделиця. Чоловік саме вийшов годувати свою господарку, як побачив, що двері до курника відчинені. Тварини видавали перелякані звуки.
Петро зрозумів, що щось не так. Та й до того його тварини почали зникати, хоча він не розумів куди.
Він увійшов всередину і побачив хто ж забирав його курей. На сіні лежала втомлена лисиця. Вона згорнулася клубочком, як кошеня і спала.
Петро спочатку вхопив в руки лопату і хотів прогнати непрохану гостю, але в одну мить зупинився. Вона ж не подавала ніяких знаків, хоча й дихала.
Підійшовши ближче, він помітив, що лисиця своїм тілом гріє трьох малят. А сама така худюща, одні кістки. Та втомлена настільки, що й не підвела голову.
Так ось куди зникали молоді курчата. Лисиця їх брала, щоб прогодувати немовлят.
Чоловік заспокоїв своїх тварин, а лисицю з дітьми забрав додому. Підготовував, відігрів. І наклав шину на зламану задню лапку лисиці.
Пильнував непроханих гостей, як власних дітей. Та й вони розбавили його сірі будні, адже жив він зовсім один. Син з онуками рідко приїздили вгості.
Коли лисиця була повністю на чотирьох лапках та поправилася – втекла разом з малятами. Петро сумував, адже неочікував що вони його покинуть не попрощавшись.
Але вже за кілька днів вони повернулися і весело гасали по снігу навколо будинку.
