Тепер вона вже пізнала, що таке щасливе життя у старому будинку у рази краще, ніж нeщaснe у красивій квартирі з чоловіком aлкoгoлiкoм! Кому як не її про це розповідати?

Її було всього лише тридцять, коли вона збиралась на роботу й була змушена вчергове подивитися в заплакані очі 6 річної доньки, що одними вустами просила її: «Не йди!» й скоса поглядала на п’яного брудного батька, що мирно хропів у коридорі. Старший син мовчки дивився мамі у слід.

Минуло два дні відтоді, як до старого помешкання приїхала машина з речами. Невеличкий будинок, старий, без газу та води, проте свій, затишний та на який вистачило коштів назбирати. Весь цей час у її думках було одне: не смій оглядатися, тільки вперед!

Вона оглянулась, навколо стояли пакети з речами, які діти повільно розбирали, вона затопила грубку й пішла набирати воду до найближчого колодязя. Вона була переконана, що тепло будинку повинно подарувати їм щастя.

Насправді щасливих моментів вони тут отримали багато. Почалось все від літніх купань у річці неподалік, потім ходьба босоніж по траві, свіжі вишні з дерев сусідів, смачний чай зі зібраної м’яти ввечері та садіння першої городини. У них був свій маленький щасливий світ без сліз та п’яних криків чоловіка.
Жінка розуміла, що її зарплати не вистачає на самостійне життя й утримання двох дітей, але навчалась економити так, щоб залишалися гроші ще на корм собаці, яку діти знайшли на сусідній вулиці й вона стала частиною їхнього маленького світу.

Перші дні щеня у чужому домі приходилось нелегко. Видно, його давно не годували, тому перші ковтки молока далися йому складно, потім його лікували від бліх та приводили до ладу. А згодом собака допоміг знайти кошеня з пораненою лапкою. Все зробили, щоб його врятувати. І кошеня таки вижило, хоч і кульгало на поранену лапку. Але ж жило, як і всі у їхньому маленькому світі.

Через кілька місяців, жінка отримала перший врожай овочів і вирішила, що це знак посадити яблуню біля дому, адже який щасливий осінній вечір без яблука?

– Ви яку хочете, пані? – запитала, посміхнувшись, продавчиня.

– Ой, сама ще не знаю.

– Я б взяла на вашому місці цю. У мене з неї гарний врожай золотистих яблук, з яких виходить ну дуже смачне варення. Повірте на слово, не стала я б вам брехати.

Тоді й почала уважніше жінка придивлятися до території, щоб вибрати найвдаліше місце для дерева й тут же натрапила на дивний «пустельний» куточок. Він осяювався сонцем, був відкритим, але попри це, замість трави тут був мох, кущі малини були засохлими.

Чомусь дивлячись на цей шматок землі, вона почала рясно плакати, а потім вигукнула: «Це ж саме те, що мені потрібно!». Тут жінка посадила грушу, яку купила разом з яблунею.

Минуло три роки, як слива дала перші плоди, а потім у неї були тяжкі два зимові роки, але вона вижила. Не тільки вижила, але й порадувала всіх такими великими й соковитими плодами, що навіть сусіди дивувалися.

А неподалік росла красива рясна вишня. Жінка побачила, як її продавчиня хотіла викидати, то й забрала собі, вирішила, що хоч спробує посадити пагінець, а той вже на наступний рік порадував дітей кількома кісточками, а за 5 років так взагалі перетворилась у дерево з якого можна наїстися та закруток наробити на всю їхню сім’ю.

Вона так і не знайшла нове кохання, та її це не лякало, вона була рада й щаслива тим, що у неї є свій куточок щастя, а справжнім помічником став старший син, що і взяв на себе всі чоловічі обов’язки.

Вона ж, як ніхто, знає, що краще без чоловіка у старому будинку, ніж з чоловіком алкоголіком у красивій великій квартирі.

Вони чимало змінили за цей час у будинку. Провели газ та воду, встановили красиві вікна й побілили хату. Тепер вона зовсім не та стара, у яку вони в’їжджали, щоб знайти прилисток.

На вулиці з меншою донькою бігає старий пес, а на підвіконні повільно потягується кіт, доки жінка п’є каву й читає якийсь новий роман, який подарував її син.

І цієї ж осені вона закрутить улюблене яблучне варення дочки й спече найкращі булочки з вишнями для сина, бо їх дерева продовжують достигати, а їхні життя квітнути.

Як ви думаєте, чи правильно вчинила жінка, покинувши чоловіка?