ЖИТТЯЦІКАВО

Ніколи не вгадаєш, що тебе чекає в житті. Хоча все що відбувається закономірно із нашими рішеннями.

Я працюю в пансіонаті для людей похилого віку близько чотирьох місяців. До того була медсестрою у міській поліклініці, але мене скоротили. А жити за щось потрібно, то ж вибір роботи у мене був не великий.

Та справа не в тому. Мене неабияк вразила історія бабусі Ліди, яку до нас нещодавно привезли. Красива жінка, доглянута. По бабусі одразу видно, що вона інтелігентна. Перше, що я подумала – мабуть вчителька або лікарка.

Ми розговорилися і бабуся Ліда мені повідала свою історію. Все життя вона працювала директором школи. То ж не дивно, що вона завжди чепурна та із акуратно зібраним волоссям у ракушку.

Реклама

Її чоловік, син та невістка покинули світ на її сороковий день народження. Зустрічна автівка врізалася в них. От вона і залишилася жити з онуком, якому і замінила всіх.

Михайло виріс і привів у дім невістку. Все б нічого, і правнуки радували літню жінку. Бабуся Ліда вирішила на тридцятиліття онука перписати на нього все майно – квартиру у місті та будинок за містом.

Жили вони всі у будинку, а квартиру здавали в оренду. Та вже через рік Михайла наче підмінили. Дружина постійно йому влаштовувала скандали, що бабуся Ліда її повчає життю, розповідає що і як робити по дому, як виховувати дітей.

Михайло не міг розірватися між коханою дружиною та бабусею, яка йому замінила батьків. Та все ж питання стало критичним. Дружина поставила його перед важким вибором – або вона з дітьми йде від нього, або він приймає рішення щодо бабусі Ліди.

Михайло запропонував, що бабуся поживе у квартирі в місті, але жінка була проти. Ще б, адже так не буде коштів від оренди.

То ж опинилася бідолашна бабуся Ліда у нашому пансіонаті. Перші кілька тижнів вона просто сиділа на своєму ліжку і дивилася у вікно. Погляд її був сповнений сумом, болем та відчаєм.

Насправді, я й не можу уявити, як це прожити все життя вкладаючи свою душу в онука, а потім виявитися йому не потрібною. Останні кілька днів я й ночами заснути не можу – все думаю. І знаєте, мені так хочеться подзвонити до цієї невістки і онука.

 

Реклама

Також цiкаво:

Close