Нічого, Тарасе! Не журись! Зате Новий рік ти розкошно відсвяткував!
Ось і рідний Львів. Тарас зійшов з перону, вийшов на привокзальну площу та пішов до зупинки. Він не попередив дружину, що повертається сьогодні.
Настрій був кволий попереду неприємна розмова з Олесею. Дружина знову докорятиме, скаржитиметься, казатиме, що він егоїст і байдужий.
Але ж він не байдужий! Він навіть хотів привітати її з Новим роком, а вона вимкнула телефон. Образилася!
Три дні він намагався додзвонитися марно. Ну, тоді й сам засмутився і кинув спроби.
До того ж, вона навіть не привітала його батьків і сестру, не кажучи вже про нього. Ось зараз і висловить їй усе начистоту.
Не тільки вона має право звинувачувати у неї теж помилки є, тож нехай відповідає! Як то кажуть: найкраща оборона напад.
Тарас підбадьорився і увійшов у підїзд у бойовому настрої.
Квартира зустріла його тишею.
Гей! Хто живий? Олесю, я прийшов! гукнув він, але у відповідь мовчанка.
Заглянув на кухню нікого, у вітальню порожньо, у спальню те саме. Та раптом помітив зміни: біля стіни зникли дитяче ліжко, комод із пеленальним столиком та візок, який подарували її батьки.
Тарас швидко перевірив шафу половина, де висіли речі дружини, була пуста.
Вона що, збожеволіла? Покинула мене? промайнуло в голові.
Він подзвонив тещі ніхто не взяв слухавку. Тоді вирішив зателефонувати Маряні подрузі Олесі. Теж тиша. Нарешті додзвонився до Богдана чоловіка Маряни.
Бодя, привіт! Дай Марянці трубку, я не можу до неї додзвонитися.
Вона з дитиною у селі там святкували. Звязок поганий.
Я сам учора повернувся, бо сьогодні на роботу. Вони ще відпочивають, пояснив Богдан. Навіщо тобі Марянка?
Хотів дізнатися, де Олеся. Повернувся а її вдома нема, і всі дитячі речі зникли.
Слухай, а дружина твоя ж ось-ось мала народити. Ти що, на свята поїхав, а її саму залишив? здивувався Богдан.
Вона сама не хотіла. Хоча термін був десяте-одинадцяте січня. Встигли б повернутися.
Вітаю, Тарасе, ти дурень, усміхнувся приятель.
Чому?
Бо ти, мабуть, вже холостяк. Дурнику! Подзвони в лікарню вона, напевно, там.
Десять днів тому.
Не розумію, сину, говорила мати. Чому ти маєш сидіти вдома? Якщо Олеся не хоче їдь сам. До терміну ще два тижні встигнеш повернутися.
До того ж, усі зійдуться: тітка Люба з дядьком Іваном, Наталка з Віталієм, Оксана з Юрком. І ми з батьком, і Ліля з Артемом.
Ліля замовила нам номери в заміському готелі у лісі. На чотири дні з тридцятого по друге.
Тридцять першого банкет із артистами. Я за тебе заплатила потім повернеш. Побудеш до Різдва, а восьмого повернешся. Якраз до терміну дружини.
Олеся відмовилася:
Тарасе, в мене може початися будь-якої миті. Уяви усі гуляють, а в мене перейми. До того ж готель за містом чи встигне швидка?
Ні, я нікуди не їду.
Мама каже правильно, що тепер вагітність це ніби хвороба, а пологи подвиг. Вона нас трьох народила і в декреті майже не сиділа, встигала все.
Тарас розумів, що Олеся частково має рацію. Але уявив, як нудно сидіти вдома в новорічну ніч: лише удвох, за скромним столом Олеся вже сказала, що готувати не збирається. І стало сумно.
А рідня в цей час гулятиме під музику, танцюватиме, веселитиметься.
У підсумку поїхав сам.
У готелі було весело. О пів на першу, коли настав Новий рік, Тарас вийшов у вестибюль, щоб подзвонити дружині вона не взяла трубку.
Ну і добре. Ображаєшся, але сама винна. Могла б бути тут із нами, подумав він.
Наступного дня мати висловила претензію:
Олеся навіть не подзвонила, не привітала нас. Бач, як образилася! Зовсім ти її розпестив.
Не розуміє, що таке родина. Ми тут усі разом, а вона там сама. Нехай подумає.
А Олесі тієї ночі було не до свят. Вона, якщо й згадувала когось, то Тараса, а не його рідню.
Її батьки, дізнавшись, що дочка сама, запросили її до себе. Великого бенкету не планували.
Брат Олесі працював на заводі без вихідних, тому батьки збиралися зустрічати Новий рік удвох.
Тридцять першого о девятій вечора Олеся з мамою готували стіл і раптом перейми.
Викликали швидку. Мама поїхала з нею, батько слідом на авто.
Олеся зустріла Новий рік у пологовому, а батьки чекали внизу. Вона народила сина
Тарас послухав пораду і подзвонив у лікарню.
Шевченко? Вчора виписалася, відповіли йому.
Як виписалася? не повірив в
