Моя донечка Марічка влаштувала мені справшній штурм. Доки вона починала свою бесіду – мене в жар кинуло кілька разів.
Ми саме поверталися з садочку. Їхали в автомобілі і мали заїхати ще за дружиною на роботу і тоді разом поїхати додому. Доки ми їхали – донечка мені розповідала про те, що вони робили в садочку і чим годували діток.
Ми припаркувалися під роботою дружини і чекали доки вона до нас спуститься. Марічка відстібнулася з свого автокрісла і перелізла на переднє сидіння. Заклала руку за руку, наче доросла і так само серйозно сказала:
– Татку, нам потрібно з тобою серйозно поговорити.
– Звичайно доню. Що трапилося, розповідай! – сказав я.
– Ну скільки можна в мами просити гроші?! Не соромно тобі?!
– Марічко, ти про що?
– Як про що? Ти дорослий і ходиш на роботу. А мамі навіть вночі спати не даєш. Для чого тобі стільки грошей? – обурливо сказала дочка.
– Так, давай детальніше. Коли це я в мами випрошую гроші?
– Тату, не притворюйся дурненьким. Ти кожного вечора, як ми лягаємо спати чіпляєшся до мами і кажеш: “Ну давай, ну дай”. Мама ж немає так багато грошей. Я ж теж у мами прошу гроші на солодощі або на іграшки. Май лице.
– Добре, я більше так не буду. – сказав я і ледве стримував в собі сміх.
Ну всі ж зрозуміли, що ввечері в дружини я просив зовсім не гроші. Та й ми думали, що дочка вже спить в той час давно. Ох і сміхота. А дружина дуже здивувалася, як я їй це розповів. Ми реготали всю дорогу додому, а Марічка не розуміла чому.
