ЖИТТЯ

Ми шукали нашу cтаpeньку бабусю всією родиною та з n0ліцією, а її привезли додому на іномарці та з букетом квітів

Моїй бабусі нещодавно виповнилося сімдесят три роки. Раніше вона мешкала з дідусем у селі. Але коли залишилася сама, то ми вирішили забрати її до себе. Й нам спокійніше, і їй веселіше. Життя у місті було для неї таким незвичайним та повним несподіванок. Вона не могла натішитися, що більше не потрібно ходити по воду аж на вулицю, всі зручності в кількох метрах. Через кілька тижнів вона вже знайшла собі подруг серед інших бабусь, які постійно сиділи на лавках у нашому дворі. Вона могла цілий день не з’являтися вдома, зате набагато краще знала життя нашого будинку та всіх його мешканців, ніж я.

Того дня я та моя мама були на роботі. Бабуся, як завжди, відпочивала зі своїми подругами. Але коли ми повернулися з роботи, то її не було вдома. Я почала непокоїтися, адже вона ніколи так довго не затримувалася. Ледь сонце заходило за багатоповерхівку, як вона вже поспішала у квартиру. Телефону в неї не було, точніше вона відмовлялася його брати. Я разом з мамою пішла у двір та почала її шукати. Там її не було. Відвідали всіх сусідок, з якими вона спілкувалася, у надії, що вона затрималася у гостях. Але все було марно. В кінець кінців пішли до нашого дільничного інспектора, який мешкав кількома поверхами нижче від нас. Звісно ж, він сказав, що поліція так завчасно не приймає заяв про зникнення, але по-сусідськи обіцяв посприяти. Й незабаром нам допомагав у пошуках наряд поліції.

Я та мама не на жарт перелякалися. Одразу згадалися ті історії про стареньких, які зникали й опинялися в інших містах. Ми разом сиділи у дворі та плакали, коли раптом до будинку під’їхав позашляховик й чоловік у дорогому костюмі вийшов з водійських дверей та, відчинивши пасажирські, допоміг вийти звідти старенькій жінці. Я впізнала нашу бабусю. В одній руці вона тримала свою паличку, а в іншій букет квітів. Чоловік допомагав їй йти до під’їзду. Ми одразу побігли до неї та почали розпитувати.

Реклама

Вже після того, як ми заспокоїлися та сиділи вдома на кухні разом з дільничним та чоловіком у дорогому костюмі, бабуся все розповіла.

Коли вона поверталася додому від подруг, то біля дверей дитячої реабілітації побачила молоду маму з дитинкою на руках, яка ніяк не могла заспокоїтися. Бабуся не могла пройти повз й запропонувала дівчині допомогу. Щойно вона взяла дитинку у свої руки, як хлопчик одразу заспокоївся та почав щось лепетати, на тільки йому зрозумілій мові. Тільки но бабуся хотіла віддати його мамі, як він знову починав плакати. Так відбулося кілька разів. Коли ж приїхав чоловік, то вони запропонували бабусі проїхатися з ними на автомобілі, поки малий не засне, а потім її повернуть назад. Добра душа погодилася, й вони поїхали. А коли малий заснув, то повернулися. По дорозі чоловік купив квіти й тортик та віддячив нашій бабусі.

Скільки ж нервів коштував нам той тортик та квіти. Але добре, що все так добре закінчилося.

Реклама

Також цiкаво:

Close