ЖИТТЯЦІКАВО

І не соромно тобі стояти на моєму порозі? – грізно запитала я і гримнула дверима прямо перед його носом.

Моє дитинство було зовсім не дитинством. У мене навіть хороших спогадів мало. Єдина радість з дитинства – моя мама, яка намагалася хоч якось розбарвити наші сірі дні.

Кожен наш день життя був сповнений страху і сліз. Ми з мамою б0ялися тата. Тато приходив з роботи на підпитку, а вдома шукав що б ще випити. Потім звичайно ж влаштовував вдома свої порядки і вияснював з нами стосунки. Часто підіймав на нас обох руку. Мені було простіше – я тікала і ховалася десь так, щоб тато мене не дістав.

А одного дня мамі так дісталося, що вона впала посеред кімнати і втратила свідомість. Тато ж продовжував далі сваритися. А я швиденько вибігла з дому і побігла до сусідки і розповіла все.

Реклама

Приїхала поліція і швидка. Тата забрали в поліцію, а маму до лікарні. Лікарі сказали, що мамин стан вкрай важкий і вона проведе близько шести місяців у них.

Для мене це означало лише одне – дитячий будинок. Та мені пощастило і потрапила у прийомну родину, де було ще кілька діток таких як я. Через чотири місяці нас відправили до іншої родини. Весь цей час я мовчала, просто закрилася в собі і щохвилини молилася, щоб мама одужала і повернулася. А потім мама і справді забрала мене до себе.

Тато ж потрапив за грати на десять років. А ми переїхали жити до іншого міста. Мама запропонувала розпочати нове життя, щоб нам нічого не нагадувало про той біль, який ми пережили у власному домі.

Минуло чотирнадцять років. У мене вже своя родина. Живемо з чоловіком, нашим синочком і моєю мамою.

Одного дня у наші двері постукали. Це був батько. Я навіть уявлення не маю звідки він дізнався нашу адресу та й взагалі як насмілився прийти після всього, що він нам заподіяв.

Так, він постарів і дуже змінився, але його очі я не забуду ніколи в житті. Ці очі – мій найбільший страх з дитинства.

– І не соромно тобі стояти на моєму порозі? – грізно запитала я і гримнула дверима прямо перед його носом.

Мені не хотілося впускати цю людину у своє життя. Та й для мами це б був стрес.

 

Реклама

Також цiкаво:

Close