Який же c0p0м… Всі наші гості це чули. Я ладна була провалитися крізь землю. Це ж треба було саме вночі займатися розпакування подарунків…

Ми з Максимом зустрічаємося вже рік. Тиждень тому він зробив мені пропозицію і я звісно погодилася. Я не є прихильницею великих забав, тому запропонувала зробити невеличку вечірку. Чоловік одразу зі мною погодився. Та й зараз не час для гучних святкувань.

Вибрали ресторан й роздали запрошення гостям. Вирішили кликати лише друзів та найближчих родичів. Наше святкування було за містом, тому ми забронювали номера у готелі, щоб можна було прихистити всіх гостей.

Було все як я хотіла, мінімалізм та простота. А гості підіймали настрій, як могли. Ми навіть не помітили, як на вулиці почало смеркати. Одним словом все пройшло чудово. Ну і звісно, як без жартів про першу шлюбну ніч.

Але, мабуть, ніхто не згадувався чим ми будемо займатися. Прийшовши у номер, мені натерпілося заглянути, хто і що нам подарував. З того всього, ми навіть не зауважили, що не закрили до кінця двері. Почали розпаковувати наші подарунки, вони були різними, і дорогими, і дешевими. Ну і звісно, я з чоловіком почала обговорювати все, що бачила. Але ми навіть і не могли подумати, що за дверима всі це чули.

Як тітка Галина подарувала набір сервізу, що явно зараз вже не дарують. А двоюрідна сестра матері купила візочок дитячий, при тому, що я не вагітна. Як на мене, дивні подарунки. Ми активно аналізували кожну коробку, яку розпаковували.

А в цей момент, за дверима стояли наші родичі, які просто це все слухали.

Прокинувшись уранці, ми спустилися на сніданок. Не могли зрозуміти, чому на нас всі так незадоволено дивляться. Але потім підійшла до мене матір, та сказала, що потрібно закривати двері у номер.
Який же сором… Всі наші гості це чули. Я ладна була провалитися крізь землю. Це ж треба було саме вночі займатися розпакування подарунків…

Називається хотіла ідеальне весілля, але ж і сама його зіпсувала. Але це буде хорошим урок – потрібно тримати язик за зубами, і не буде соромно.