Чоловік зовсім перестав цінувати все, що я роблю по дому, навіть почав указувати мені, як саме виконувати його забаганки, і я вирішила провчити його!

Я заміжня вже три роки. Дітей у нас з чоловіком немає, ми обидва працюємо та винаймаємо двокімнатну квартиру. І до недавнього часу в нас все було добре, а тепер чоловік вирішив, що він «голова родини», тож я маю йому «прислужувати» та виконувати всі його забаганки за першої вимоги. Таке ставлення мене не влаштовувало…

З майбутнім чоловіком я познайомилася під час навчання. Він був на рік старшим, тому раніше закінчив університет. Ми одразу ж одружилися, він влаштувався працювати, а я ще вчилася. Ми почали винаймати двокімнатну квартиру, спочатку було трохи складно, а потім і я пішла працювати, тож ми навіть почали відкладати на власну квартиру. Ми думали назбирати нормальну суму для першого внеску, а потім взяти кредит. Дітей ми поки не планували, адже обоє вважали, що маємо «привести» дитину у власну квартиру, а не винайману.

І три роки ми жили, як то кажуть, душа в душу. Оскільки обоє працювали, то розділили домашні обов’язки, і все встигали. У нас завжди було чисто та наготовано їсти. До того ж так я ще й мала час, щоб слідкувати за собою, та й чоловік зі мною ходив до спортзалу.

А потім батьки чоловіка придбали собі власну машину, а чоловікові віддали свою стару. Він став усе частіше пропадати в гаражах з друзями-сусідами. Звичайно, він перестав мені допомагати з домашніми обов’язками, а коли я одного разу вказала на це, то він заявив, що він «голова сім’ї» і не повинен стирчати на кухні. Потім у нього ще й з’явилися нові забаганки: то пиво йому в гараж принеси, то їсти подай. При чому він вважав ці забаганки цілком нормальними, та ще почав указувати мені, як саме виконувати їх. Чоловік зовсім перестав цінувати все, що я роблю по дому, і начебто забув, що я також працюю, як і він.

І я вирішила провчити чоловіка. Сказала йому, що відтепер ми живемо в різних кімнатах, готує кожен сам для себе та прибирає кожен сам за собою. Чоловік спочатку сказав, що я з’їхала з глузду, а потім погодився на мою пропозицію, оскільки розлучення він не хотів.

Через місяць такого життя я помітила, що стала втомлюватися набагато менше, та й грошей з зарплати залишалося більше. Я начебто почала нове життя, де могла насолоджуватися вільним часом та присвячувати його собі.

Чоловік же, як він каже, «одумався». Він сказав, що це нові друзі на нього так погано впливали. Тепер він мене просить «повернутися» в родину. Та я ще подумаю, подивлюся, чи насправді він готовий допомагати мені, як і раніше.