«Два місяці ноги моєї тут не було! Ніяких грошей я у руках й не тримала!» – виправдовувалась мама

Я одружена уже 18 років. У нас з чоловіком є хороша донечка Оля, яка ходить уже у дев‘ятий клас, і ми всі чекаємо її випускного, тому що вона у нас медалістка! У нас немає нічого дивного: ніхто не n‘є, не кypuть, не дебoшиpuть, навіть, aзартними іграми не захоплюється. Я працю у школі, а чоловік менеджер у хорошій компанії.

З покупкою квартири нам допомогли батьки чоловіка, а з ремонтом ми справилися самостійно. Тільки народилась донька, то ми прийняли рішення, що відкладатимемо їй на майбутнє та навчання, а раптом з кимось з нас щось станеться, а так і допомога якась буде. З чоловіком ми відкладаємо щомісяця по кілька тисяч гривень, як виходить, але за цей час там уже набігла достатньо солідна сума.

На жаль, у сім‘ї мого брата життя складається кардинально інакше. Почалось все з того, що вони все витрачають на ігри та розваги. Тепер у них чимало кредитів, і вони не мають за що жити, бо постійно виплачують свої борги. Живуть вони разом з моєю мамою, яка просто обожнює невістку за те, що вона постійно саморозвивається та вдосконалюється (витрачає кучу грошей на курси «щоб стати багатими й успішними», але щоб мати з них користь, то потрібно й розум мати). Окрім них, у трикімнатній квартирі живе ще одна пара, що орендує кімнату (як ви розумієте з такими витратами без такого нікуди).

Так ось розповідаю я вам це все, тому що зовсім недавно брат та його дружина навідувалась до нас у гості з унікальною пропозицією!

⁃ У вас же є велика сума збережень, — почала здалеку невістка. — То давайте ви нам її позичите, а ми напишемо офіційно, що обов‘язково все віддамо! Навіть з відсотком, звісно невеликим, ми ж сім‘я! А якщо хочете, то напишемо, що вивчимо вашу доньку за власні кошти!

Ми з чоловіком ледь не розсміялися прямо, ввічливо відмовилися від такої «крутої пропозиції».

Брат з невісткою образилися, почали скандалити, говорити про те, які ми погані. На цьому наш вечір і закінчився.

А після того минуло два дні, як донька приходить нам і розповідає, що навідувалась бабуся (моя мама), була дуже дивною, просила нікому не розповідати про свій прихід, наказала їй робити чай, а сама лазила у нашій з чоловіком кімнаті. Коли донька зробила чай й прийшла її покликати, то кімнаті уже нікого не було.

Ми з чоловіком швиденько рвонулися до кімнати й виявили, що пропала частина наших збережень, близько тридцяти тисяч гривень. Це ж мене моя рідна мама вирішила пограбувати, хтось ще про таке чував?

Я подзвонила їй і почала вимагати, щоб все повернула. Звісно, вона виправдовувалась, мов і у гостях давно не була, і де гроші вона не знає, але я сказала, що донька її видала, і якщо грошей не буде, то скоро лежатиме заява у поліції про пограбування зі свідченнями доньки. Вона схаменулась.

Через годину брат приніс нам гроші, точніше швирнув їх у коридорі так, що все розлетілось.

⁃ Подавіться ними! Надіюсь, що ваша донька буде щедрішою, ніж ви, й таки піде по руках! – крикнув брат.
Звісно, чоловік не витримав й добре вмазав брату і почалась справжня бійка, а тут і невістка з телефоном все знімати взялась, як з неба впала.

⁃ Ото тепер будете мати проблем! Ми на вас заяву напишемо, ще й не таку суму нам буде винні за побої! – крикнула невістка, й вони пішли геть.

Через годину ми самі відправилися до відділку, де все розповіли з самого початку. У нас навіть свідок був, наша сусідка, яка тоді була у гостях. Правоохоронці повідомили, що за крадіжку та шантаж вони ще отримають своє, тому нам немає чого переживати. Закон на нашому боці.

Я навіть тепер переживаю, що їм великий штраф дадуть, але вони самі цього добивалися!