ЖИТТЯ

Ганна Арсентіївна потрапила у лiкapню. Звичайно, першим же її дорученням для невістки було приносити їй сніданок, обід та вечерю, адже їсти лiкapняну їжу вона точно не буде. Ріта повноцінно ходить на роботу і зрозуміло, що для неї це було повноцінне вuпpoбyвання на вижuвaння

– Ми ж три роки разом йшли плече об плече. Разом мріяли та плани будували на майбутнє, – ділиться Ріта. – Про те, як я звикала до мами Павла взагалі можна цілі казки складати!

Павло був єдиною дитиною, а от у Ріти ще молодша сестра у батьківській хаті жила, от і довелось молодятам починати життя зі свекрухою Ганною Арсентіївною. На щастя, у неї двокімнатна квартира, тому вони жили в одній, а вона в іншій кімнаті.

– Звичайно ж ми не планували надовго там залишатися, хотіли своє житло, от тільки оренда дорого, краще це все відкладати. От і це був єдиний вихід, який ми знайшли. Потім вирішили, що візьмемо іпотеку, але перед цим потрібно було назбирати на хороший перший внесок, ми ж хотіли щонайменше двокімнатну, – продовжує розповідати Ріта.

Реклама

Ріті та Павлу було по 25 років, коли вони одружилися, здавалось, дорослі, але зжитися зі свекрухою їм було непросто. Невістка зі всіх сил намагалась прилаштуватися, ні до чого не лізла, завжди слухала, навіть коли сварили.

– Ми ні гостей не водили й самі пошепки розмовляли, бо стіни тонкі, все чути, ніякого особистого життя! – продовжує ділитися жінка.

zywieniemaznaczenie.pl

– Ви тільки мені тут дітей не наробіть! – відразу попередила свекруху, по переїзду у її квартиру. – Я, звичайно, онуків хочу, але, щоб ви це все у своїй квартирі вже народили, я стара, мені вночі спати потрібно, а не слухати дитячі крики. Потерпите трохи.

– Звичайно ж, вона мала право виставити перед нами таке правило, це ж її будинок, – говорить, сумно посміхнувшись, Ріта.

Одного разу у їхній сім’ї трапилось горе. Ганна Арсентіївна потрапила у лікарню. Звичайно, першим же її дорученням для невістки було приносити їй сніданок, обід та вечерю, адже їсти лікарняну їжу вона точно не буде. Ріта повноцінно ходить на роботу, і зрозуміло, що для неї це було повноцінне випробовування на виживання, бо чоловік допомогти їй не міг, сам працював до пізнього вечора.

– Прокидалась я о 5 ранку, щоб приготувати їй все свіже, а тоді упаковувала його і бігла до лікарні. Коли обід, все розігріваю і знову біжу. А з вечерею, то взагалі мусила літати, як ракета. Я то після цього себе званням героя нагородила, бо за всі ці муки я ні разу й дякую не почула, лише, що щось недосолене, чи недостатньо прожарене, й ні слова поганого на ці докори не сказала, – ділиться жінка.

– А через місяць я й сама злягла, потрібно було полікуватися, от тільки обіди мені ніхто не приносив, та й, навіть, просто так не приходив. І чоловік, і свекруха удавали дуже зайнятих. Друга лише казала, що я можу купити щось у магазині, а перший прийшов двічі на вихідних за два тижні і телефонував раз у кілька днів. Оце я розумію – турбота!

Свекруха, звичайно ж, себе виправдала. Сказала, що за мною мама повинна доглядати, а не вона, от тільки моїй мамі з сусіднього міста їхати дві години туди й дві назад, а вона ще ж працює. А ці двоє живуть за двадцять хвилин ходьби від мене і хоч би раз мені щось смачне приготували й прийшли.

Після я серйозно говорила з чоловіком, але той навіть не хотів чути ніяких звинувачень у свій бік. Був переконаний, що він ні у чому не винний, що він не має змоги, а його мама просто нічого мені не винна.
Після цього й вирішила Ріта, що прийшов час розлучатися, бо ненормально це, коли тим все віддаєш, а до тебе обертаються спиною. Коли про це вперше почула свекруха, то вона довго обурювалась: «І оце лоточки з їжею тепер стають причиною розлучення?»

Ріта не може їм пояснити того, як вона це бачить, бо скільки не пробувала, вони не бачать своєї провини.

Реклама

Також цiкаво:

Close