«Мамо, можна я до тебе приїду з сином? Тільки я назавжди. Оксана сказала, що в0на не бажає матu хлопчика і любuти йог0 не буде!» – повідомив Валентин Насті.

Ніхто не відає, що робиться у чужій родині. На перший погляд, все добре між подружжям, живуть душа в душу. А потім виявляється, що у них свої скелети у шафах існують. Та ще й такі, про які навіть здогадатися неможливо. Сімейна пара розлучається і ніхто не розуміє, чому у їхніх родині так трапилося.

Настя щойно додому повернулася з роботи. Тільки пальто зняла, аж тут їй зателефонував син. Жінка серцем відчула, що щось недобре сталося. Тому швидко підняла слухавку. Валентин повідомив, що Оксана вигнала його зі своєї квартири. Непросто відправила пожити кудись тимчасово, бо посварилися. Справа була в іншому.

Валентин з Оксаною прожили разом десять років. У них була донька Мілена. У цьому році їй виповнилося дев’ять років.

Коли Оксана завагітніла другою дитиною, відразу зізналася чоловікові:

– Не хочу я народжувати і фігуру знову псувати. Ледве від перших пологів відновилася. Давай краще я аборт зроблю.

Та Валентин і Настя умовили Оксану. Мовляв, якщо Бог дає дитинку, потрібно приймати з вдячністю. Це ж яке щастя!

Оксана замислилася. А потім чесно сказала чоловіку:

– Ти, Валику, не ображайся на мене. Та якщо хлопчик народиться, я його сприймати не бажаю. Навіщо мені син? Сподіваюся, що ще одна донечка народиться.

Та УЗД-обстеження показало геть інший результат. Не той, який очікувала Оксана. Виявилося, що під серцем вона синочка носила. Після того, як їй повідомили цю звістку, вона ледь не збожеволіла. Заявилася додому. Почала ревіти. Говорила, що аборт зробить. Насилу заспокоїв її Валентин. Він міцно її обіймав, і казав, що УЗД може помилятися. Знайшов навіть факти в інтернеті, щоб дружині довести.

І, дійсно, заспокоїлася Оксана. Повірила у його слова. Можливо, й правда, показало обстеження, що буде син, а мала б донечка народитися? Валентину було без різниці: дівчинка чи хлопчик народиться… Це ж його дитина! Він буде любити однаково що сина, що доньку! Валентин щиро вірив у те, що й Оксана змінить свою думку. Прикладе немовля до грудей, обігріє, у вічі подивиться і полюбить миттєво.

Та не так сталося, як гадалося! Пологи були партнерськими. Народився здоровий хлопчик. Валентин від радості місця собі не знаходив! Як же він підтримував Оксану під час пологів, як вселяв у неї надію, що все буде добре!

Але Оксана, дізнавшись, що народила хлопчика, навіть подивитися не нього не захотіла. Вона відмовилася його годувати. Ні першого, ні другого, ні третього дня до неї ніхто не міг достукатися. Вона не слухала Валентина, батьків, лікарів і навіть не прислухалася до власної совісті. Хоча, можливо, та совість їй і не говорила нічого.

Оксана просила чоловіка написати відмову від дитини. Вона не хотіла приймати хлопчика. Працівники лікарні навіть психолога відправили до жінки, щоб вона одумалася. Та це не принесло ніякого результату. На четвертий день Оксана просто втекла з пологового будинку. Валентин залишився. Але у нього жевріла надія на те, що Оксана замислиться над своїми вчинками. Він виправдовував усе тим, що у дружини післяпологова депресія.

А потім повернувся з сином на руках додому. На порозі його чекала зібрана валіза. Оксана вийшла із спальні й промовила:

– Он твої речі! Забирайтеся геть! Син мені не потрібен, я донечку хотіла! І тебе бачити не хочу!

Валентин був змушений забрати речі та малого, якого він вже назвав Микиткою і забратися геть. Старша донька, як Оксана сказала: залишиться з нею.

Чоловік спустився на поверх нижче і набрав жінку, яка його любила за все і завжди:

– Мамочко, можна я до тебе приїду з сином? Тільки я назавжди. Оксана сказала, що вона не бажає мати хлопчика і любити його не буде! – повідомив Валентин Насті.

– Звісно, сину! Чекаю.

Валентин повернувся до матері. Вона за вечір знайшла усе необхідне для малечі: одяг, дитячий візок, ліжечко. На роботу зателефонувала, сказала, що візьме відпустку. А що далі – то тільки  Богу відомо. Можливо, отямиться від пологів Оксана і сприйме усе, як воно є?