Дочка продовжила сімейну традицію. Зробила мене бабусею у тридцять п’ять. А моя мама сміється та повторює – «Будеш знати!»

Я сиділа на кухні та пила чай, коли раптом зайшла дочка та поклала переді мною тест на вагітність. Слова у той момент були зайвими. Я так і присіла. Питати що? Коли? Як? Також не було сенсу. Їй всього сімнадцять, а за нею хлопці бігають табуном. Весь під’їзд розмальований фарбою, й все адресовано моїй дочці. Мені вже навіть с0ромно сусідам в очі дивитися. А я ж попереджувала, благала. А результат маємо.

Коли чоловік дізнався, то довго мовчав. Я не знала, чого від нього очікувати. Радості, що він стане дідусем, або вибуху. А він після мовчання сказав: «Продовжила сімейну традицію». Ми всі почали сміятися.

Річ у тому, що я також завагітніла у сімнадцять. Народила, коли вже була повнолітньою. Моя мама не так спокійно сприйняла новину про те, що стане бабусею. А тато одразу схопив мене за руку та змусив піти з ним до чоловіка. А вже коли ми були втрьох, то попрямували до зали реєстрації шлюбів. Чоловік тоді навіть й не сперечався. По-перше, він мене кохав, а, по-друге, з моїм татом важко було сперечатися. Він майстер спорту з боксу й мав два важких аргументи.

Моя мама також весело відреагувала на те, що стане прабабусею. «Будеш знати!» – сміялася вона та показувала пальцем на мене. “Коли ти мені таке розповіла, то в мене напевно останнє темне волосся посивіло. Дочка ще ходить до школи, а вже вагітна. Ось тепер й ти відчуєш, що це таке”. Зате мені приємно, що я буду такою молодою бабусею.