ЖИТТЯ

«Ну він ж чоловік. Він має забезпечувати сім’ю. Моя робота – це слідкувати за будинком та виховувати дітей»

Дісталася мені в спадок квартира від моїх батьків. Чесно кажучи, вона була в жахливому стані, на мій погляд.

Насправді мої батьки за життя регулярно робили ремонти та покращували, як могли, свою оселю. Проте старість прийшла і відняла сили, гроші та здоров’я на ті ремонти. Тому вони перестали дотримуватись свого звичного життя і більше не підтримували своє житло в пристойному стані.

Так як я вже мала вже давно власне житло, це мене не дуже цікавило. Тому після того, як я оформила спадщину, ця квартира простояла порожньою декілька років.

Реклама

Через деякий час, одна моя хороша подруга, що дуже давно працювала ріелтором, запропонувала здавати цю квартиру в оренду. Бо що вона без діла стоїть? Нехай хоч якісь гроші приносить.

Я не повірила в те, що хтось взагалі орендуватиме таку квартиру, проте подруга запевнила, що на кожен товар є свій покупець, а на кожну послугу є свій клієнт, тому все має бути добре. Я вирішила довіритися подрузі, та ми виклали оголошення.

І буквально наступного дня на оголошення відгукнулися потенційні квартиранти, хотіли оглянути квартиру. Домовилися про зустріч. На огляд квартири прийшла молода сім’я, жінка чекала дитину, вже була на 6-7 місяці. Після огляду квартири ми підписали договір, та вони оплатили перший та останній місяці оренди.

Почали вони жити в квартирі, і все було добре. Ніяких проблем з ними не виникало, ніяких конфліктів з сусідами чи проблем із самою квартирою. Платили вчасно та справно. В цілому жили вони там вже дев’ять років. Подруга, та сама ріелтор, казала, що такі жильці, які б жили настільки довго та не створювали проблем – на вагу золота. Таке в її практиці вперше.

Тоді я вирішила, зайти в гості. Навідатися, так сказати. А то вже дев’ять років пройшло, а я так і не побувала там. Жінка там вже дев’ятий рік в декреті сидить. Найстаршому дев’ять, наймолодшому майже три, а середньому шість.

І як же ж я здивувалася, коли за йшла та побачила, що вони абсолютно нічого нового не придбали до квартири. Ні, я не маю на увазі меблі і т.д. Вони буквально користувалися посудом, рушниками, постільною білизною тою, що залишилася від моїх батьків.

На мої запитання, чому так, жінка відповіла, що в них туго з фінансами, і тому нічого нового вони придбати не можуть. А коли я запитала, чому тоді жінка не піде на роботу чи на підробіток, щоб допомогти чоловіку, та відповіла:

«Ну він же чоловік. Він має забезпечувати сім’ю. Моя робота – це слідкувати за будинком та виховувати дітей. А якщо я піду на роботу – то він ще розслабиться та втратить мотивацію працювати».

От такі, виявляється, є ще сім’ї та жінки.

Реклама

Також цiкаво:

Close