Тепер я точно знаю, що таке найболючіше почуття. Це коли твої близькі цінують тебе лише за твою фінансову підтримку, і як тільки ти перестаєш давати гроші, їхня потреба в тобі зникає.

Моя історія про те, що навіть рідні люди можуть любити тебе лише коли ти вигідна їм. Мені  двадцять шість років, я невтомно працюю, щоб заробити достатньо грошей на власне житло. Це не зовсім зручно жити в такому віці з батьками. Тому я закінчивши третій курс університету перевелася на заочне і почала по троху заробляти собі на житло. І аж у двадцять шість мені вдалося заробити на оплату більшої половини квартири, та взяти кредит на остаточну оплату. Зрештою, я купила власне житло і вирішила влаштувати сюрприз родині, щоб поділитися своїм щастям. Тому одного дня я їх привезла до себе і з гордістю запросила в гості.

Та я не очікувала, що замість похвали мене почнуть дорікати. Справа в тому, що мій молодший брат Юрко цього року поступав до Вишу, але не зміг пройти на бюджет, тому вони підписали контракт. Я це знала, бо ще й перепитувала у батьків чи зможуть вони оплати. А виявилося, що вони розраховували на мої зберігання.

-От, що тим за дитина, не порадилася й купила. Могла б з нами пожити, а там би заміж вийшла й до чоловіка переїхала, Юрі потрібніше. – заявила зі злістю мама.

Я не буду переказувати того скандалу, але наговорили мені багато. Про те, що я егоїстка, жадібна і дармоїдка, через моєї примхи брат без освіти. Тепер не хочуть зі мною спілкуватися.

Та чесно кажучи я й сама не хочу, тому що я ці гроші заробляла, часто без вихідних і обіду була. Це не примха, це моє зароблене. І дармоїдкою не була, бо продукти і комунальні платила зі своєї кишені, відколи пішла працювати з двадцяти років. Та й навчатися я вступила на бюджет, бо знала, що платити немає чим.

Прикро усвідомлювати, що моїй сім’ї я потрібна лише через гроші.