Життя дало йому другий шанс!

Є у мене знайомий Іван, то життя його так побил0, що страшно уявити, а почалось все у далекі 90-ті, коли він тільки приїхав у наше місто по направленню.

Почав працювати на заводі, а там кожному видавали квартиру (просто так, не те, що зараз), потім він собі жінку знайшов і одружився. А потім все почало руйнуватися, хто жив у той час, той знає як нелегко людям прийшлось. В один момент всі гроші втратили цінність, а Іван ще й до того залишився без роботи, бо завод закрили.

Більшість людей тоді прагнули заробити хоч на чомусь, тому починали продавати, дехто залишився при роботі та тримався за неї зубами. От лише Іван ніяк не міг вибратися з ями, у яку потрапив. Не було у нього тієї хитрості та наглості, щоб стояти на базарах і продавати, а для свого бізнесу він грошей і не мав.

Спочатку дружина терпіла, що у чоловіка нічого не виходить, а в один момент не витримала і почала його пиляти, що в інших все добре, лише вони живуть, як безхатченки. В один момент чоловік перестав справлятися з постійним негативом і почав випивати. Одного вечора жінці зовсім остогидли його постійні гулянки, і вона вигнала його з дому.

Наступний рік він бомжував, коли ще тепло було, то ночував у друзів по чарці, а коли почало холодати, то до столиці на вокзал перебрався. Виживав коштом того, що щось розвантажував, тягав важкі мішки чи виконував різну брудну роботу. Щиро признавався, що тоді ні разу не крав нічого та ні у кого грошей не брав просто так, ще не наскільки життя його зламало.

Одного дня Іван не міг відпустити думок про сина, тому вирішив повернутися і поглянути на нього, хоча б один раз, бо говорити з ним будо соромно, виглядав він зовсім погано. Побачивши сина, чоловікові стало зовсім погано, з’явилися думки про те, щоб п0кінчтти з життям. Звісно, на тверезу голову він не міг цього зробити, тому вирішив найти, кому б допомогти, а там і грошей на пляшку дадуть.

Неподалік він побачив приватний сектор, туди й покрокував, а там вже й побачив жінку, яка на городі порпалась, запропонував її допомогу. Та погодилась, але от грошей на пляшку не захотіла давати натомість нагодувала і дозволила переночувати у будинку садівника.

⁃ Дім цей все одно старий, не використовується, красти там нічого, а тобі буде хоч дах над головою, може, завтра прокинешся і знову мені допоможеш! – пояснила жінка свій добрий вчинок.

Так і жив у неї місяць, у всьому допомагав, часто вони розмовляли про життя, а потім вона покликала його жити до себе. Вона була розлучена, мала лише дорослого хлопця, який давно почав будувати сім’ю. А чоловік і радий, йому подобалась жінка, та й життя почало налагоджуватися. Згодом пішов на роботу, його, як спеціаліста, відразу помітили, та й тоді життя у країні почало насолоджуватися, багато нових фірм відкривалось

Зараз він щасливий, тому що має роботу, люблячу дружину та дім. Коли ми зустрілися він сказав: «У кожного з нас є кілька шансів стати щасливими, але хтось просто може їх не помічати та ігнорувати, продовжуючи скаржитися на життя».

Що ви думаєте про слова Івана?