У день ювілея мама влаштувала пишний банкет у ресторані з вишуканими стравами і запросила близько тридцяти гостей, здивувавши всіх грандіозним святкуванням

Моя мама, нещодавно пишно відсвяткувала свій ювілей, не повідомивши мого брата та невістку про те, що має заощадження. Мама довго відкладала гроші на ювілей і вирішила здійснити свою мрію, замість того, щоб віддати гроші моєму братові. Брат Роман і невістка потихеньку відкладали гроші на купівлю автомобіля, і жартома натякали мамі, що вона має їм допомогти грішми, але забуває про це.

Мої батьки розлучилися п’ятнадцять років тому. Мені було п’ятнадцять, а братові дев’ять. Мама більше займалася Ромою, бо вважала мене дорослою, а його маленьким. І от він виріс і вважає, що всі йому щось винні. Батько ж допомагав нам обом, він успішний підприємець, на моє весілля він купив мені будинок, а братові на весілля подарував квартиру. Мама ж почувалася незручно через те, що не зробила значного фінансового внеску на наші весілля, на той час не мала коштів, щоб запропонувати суттєву підтримку, хоча вона все організовувала, за все домовлялася.

У день ювілея мама влаштувала пишний банкет у ресторані з вишуканими стравами і запросила близько тридцяти гостей, здивувавши всіх грандіозним святкуванням. Особливо здивованим був Рома.

Побачивши велику кількість гостей і екстравагантну подачу, брат запитав, як вона змогла дозволити собі таке святкування зі своєю скромною зарплатою. Мама просто відповіла, що трішки зекономила. Хоча я знаю, що економила вона довго. Я на перед їй подарувала значну суму грошей, хоч вона й відказувалася. Та я знала, що вона мріяла відсвяткувати своє п’ятдесятиріччя саме в ресторані. Коли я говорила братові про те, щоб влаштувати мамі свято то він відмахувався, бо в нього є плани на своє життя, а не на «мамині гулянки». Протягом усього вечора Рома і невістка були помітно засмучені.

А на другий день, Роман зателефонував мамі і висловив розчарування, сказавши, що вона повинна була віддати ці гроші йому, щоб він доклав до купівлі їхнього автомобіля. Він нагадав їй про те, що вона мало допомогла з весіллям, тож  замість пустити гроші на гулянку, краще б синові віддала.

Мама спершу дуже образилася. Їхнє спілкування стало напруженим. І от я дізналася, що мама пропонувала Романові розглянути можливість взяти кредит у банку на автомобіль, але я почула про таке й заборонила їй навіть дивитися у сторону кредитів. Ще й братові зателефонувала й розповіла куди йому йти та що там робити.

Тепер бачу, що мама бореться з почуттям провини за те, що витратила гроші на свій ювілей замість того, щоб віддати їх синові. Вона сумнівається, чи не вчинила вона егоїстично і чи виправдана образа сина на неї. Однак я її переконую, що оскільки це її гроші, вона має право вирішувати, як ними розпорядитися.

Я вважаю, що Романові час ставати самостійним, хоче машини, нехай більше працює. А мамі час передивитися своє ставлення до материнських обов’язків, бо діти виросли, тепер вона нам нічим не зобов’язана.