ЖИТТЯ

Брата, який живе в США, батьки люблять та радіють його приїзду, а сина, який завжди їм допомагає, начебто й не цінують зовсім

В мене є старший брат Антон, який десять років тому відправився в пошуках кращого життя за кордон. І так там залишився. Добре влаштувався, одружився на красуні-американці, яка мала матір-українку, тому розуміла мову, народили разом з дружиною дітей та щасливо жили собі далі.

В цей час, коли брат був закордоном та влаштовував своє життя, я з дружиною залишився та допомагав батькам. Але тепер я повністю усвідомлю, що тоді потрібно було вчинити зовсім по-іншому.

За цей час він лише втретє приїздить до батьків у гості разом з дружиною. Кожного разу, коли Антон приїжджає, він привозить батькам модного вбрання, всяких подарунків з США та смаколиків. І кожного разу в батьків різко зникають проблеми зі здоров’ям, забуваються всі лиха та незгоди.

Реклама

По приїзду Антона кожного разу батько з матір’ю носилися навколо нього та невістки з дітьми, як біля золотих яєць. Все для них. Мама пекла різноманітні пироги та м’ясні страви, тато грався зі своїми американськими онуками. Навіть дрова наколов, щоб показати, що силу він ще має, не втратив її в руках і в тілі. Хоча при цьому весь час цим займався я, бо він старенький і безсилий. А воно он як.

І так цілих два тижні. Антон та його дружина абсолютно нічого не робили, ніби приїхали на безкоштовний курорт. За ними доглядали я, моя дружина та батьки. Хоча нам би також хотілося дуже просто відпочити.

Коли гості їхали назад, то батько дав Антону конверт з грошима. Брат посміявся, мовляв, навіщо? Вони ж добре заробляють, та й в США немає гривень. Проте все-таки конверт взяв.

І що б ви думали? Як тільки Антон з сім’єю поїхав, в матері тиск підскочив, в батька спина заболіла і більше вони нічого не могли. І тепер я і дружина бігали біля них та обслуговували. І ще паралельно прибирати мали те, що діти натворили.

Найобразливіше те, що ми з дружиною спеціально залишилися жити з моїми батьками, щоб у випадку чого було легше їм допомогти. Зробили ремонт в будинку, замінили вікна, техніку і зробили красиве подвір’я. Батьки ж по виходу на пенсію перестали взагалі напружувати себе хатньою роботою. А потім взагалі стали хвалити перед родичами Антона, а мене з дружиною називати невдахами, які досі живуть з батьками.

Це справді дуже образливо. Я розумію, що нас люблять тоді, коли ми дуже далеко, але піти з будинку не можемо. Занадто багато було вкладено сил та грошей в нього. І в подяку ми чуємо, що ми невдахи. Що мені з цим робити – я не знаю, проте розумію, якої помилки припустився десять років тому.

Реклама

Також цiкаво:

Close