Я чула про різні історії знайомств, які пізніше були доленосними, але мало в них вірила. Хоча моя сусідка сиділа в дівках до тридцяти чотирьох років і взагалі з дому не виходила нікуди. Робота в неї була вдома в комп’ютері. Як її мама не просила хоч кудись вийти і з уимось познайомитися – все ніяк.
Ця сусідка всім повторювала одну і ту ж саму фразу: “Моє щастя мене знайде і вдома на дивані“. Звичайно ж всі сміялися з неї, а коли їй минуло тридцять – почали співчувати і вважати трохи дурною. Хоча, як потім виявилося – даремно.
Сусідку звали Світлана і її щастя справді її знайшло вдома на дивані. В той день показники газового лічильника знімав сам керівник відділення, бо більшість працівників захворіло, а поквартирний обхід потрібно було зробити. От він з моєю сусідкою так і познайомився. Зараз вони виховують двох синів.
Мені ж здавалося, що така дивина у моїй родині точно не трапиться. Але, ніколи не говори ніколи. Мій зять знайшов спочатку телефон моєї доньки, а потім і її саму.
Моя дочка тільки купила собі наймоднішого телефона серед молоді. Та й відкладала на нього майже півроку з зарплати. А вже на другий день після покупки загубила його.
Прийшла додому вся в сльозах. Та й коштує він дорого, то ж засмутилася навіть я. Дочка обійшла весь свій шлях тричі, але за телефоном і слід простив. Найдивніше те, що вона точно й не знала де саме його загубила.
Наступного ранку я наважилася зателефонувати на номер дочки. Чому ми не зробили цього ще ввечері – не збагну. Думала, а раптом його знайшла порядна людина і поверне. Вже після другого гудка трубку підняли. Я почула чоловічий приємний голос, який мені сказав:
– Доброго дня. Я знайшов телефон і все чекав, що хтось на нього зателефонує.
– Доброго дня. Скажіть, як би нам повернути телефон?
– Я вам його підвезу, лише скажіть адресу, бо телефон от-от розрядиться.
Я сказала адресу біля нашого будинку. Дочка побігла і чекала на розі будинку з моменту розмови майже годину.
Приїхав красивий хлопець, який повернув телефон і навіть грошей не взяв. Попросив лише номер телефону дочки і одне побачення. А зараз цей хлопець – мій зять. Мабуть це тому, що я не вірила в такі історії.
