“Моя бабуся повністю змінилася, коли почала жити з найкращим другом свого noкiйн0го чоловіка, тепер йдемо в гості тільки за запрошенням”

Бабуся Валя завжди оберігала мене від поганого настрою, вона часто телефонувала мені, щоб просто спитати, як справи, часто кликала до себе додому, в село. Вони з дідусем прожили разом 40 років, народили мою маму та вели господарство, все у них завжди було. Після смерті дідуся, баба Валя довго сумувала, вона майже не виходила з хати, ми часто до неї приїжджали, щоб хоч якось розкрасити її дні. Наша сім’я не була великою, але ми завжди були дружні, на всі свята постійно разом. Коли я народила сина, то бабуся наче ожила, часто кликала до себе, щоб поняньчитися з правнуком.

Одного разу, під час того, як я була у неї, до хати зайшов дід Сергій — найкращий друг мого покійного дідуся. Бабуся тоді саме стояла біля плити, а побачивши його широко посміхнулася та запросила до столу. Вже тоді я зрозуміла, що між ними щось є, бо моя бабця зазвичай не така весела, а з приходом сусіда повністю змінилася.

Кілька днів потому баба Валя зателефонувала та сказала, що дід Сергій тепер живе з нею, вона попередила нас, щоб ми телефонували перед ти, як будемо йти в гості.
Сергію Івановичу 69 років, він на три роки старший за мою бабусю, його жінка померла ще десять років тому, від тоді він був частим гостем у домі мого дідуся — його найкращого друга та сусіда. Вони виросли разом, майже одночасно одружилися та все робили разом. Доля склалася так, що після смерті дідуся, Сергія і мою бабцю Валю об’єднало горе, спільні інтереси та життєвий шлях.

Мої батьки, коли дізналися про нового “нареченого” бабусі, спочатку зраділи, бо переймалися за неї, адже вона залишилася сама у великому будинку, а допомога по господарству не була зайвою, і ніхто не хотів, щоб вона сумувала. Загалом, ми всі були тільки “за”, але з часом поведінка бабусі різко змінилася.
Після того, як в домі, де постійно пахло свіжоспеченим хлібом, оселився дід Сергій, бабусю наче підмінили. Вона слухалася його абсолютно у всьому, його думка була для неї вкрай важлива, вона перестала радитися зі своєю дочкою чи зі мною, вже не телефонувала кожного дня, не цікавилася здоров’ям правнука. Одним словом, її простір захопив дід Сергій.

На своє 67-річчя баба Валя планувала влаштувати свято, запросити всіх родичів, накрити гарний стіл у вітальні, але ці плани не співпали з думкою Сергія.
Чоловік вирішив, що вони удвох поїдуть на відпочинок. Звичайно, тиждень відпочинку — гарна ідея та подарунок, але ми, як родина бабусі, були засмучені, що про нас навіть не згадали.
Поки двоє “молодят” відпочивали, то мама щодня телефонувала моїй бабусі, чомусь хвилювалася за її самопочуття, адже та давно не їздила в таку далеку дорогу. Баба Валя старалася чимшвидше закінчити розмову, оскільки її постійно підганяв Сергій, він чомусь не любив, коли бабуся спілкувалася зі своєю родиною.

Так, минуло вже півроку від тоді, як бабуся живе з новим чоловіком, все б нічого, але вона майже повністю відгородила нас від своєї нової сім’ї, ми спілкуємося тільки тоді, коли самі ж зателефонуємо. Дід Сергій захопив весь її простір, але його діти часто навідуються до них в гості — з ними стосунки міцні.
Ми з мамою не хочемо, щоб бабуся від нас віддалялася, однак бажаємо їй сімейного, жіночого щастя, тому не сердимося на неї, як це було раніше, адже любимо та цінуємо її.

Однак наша рідна людина не забуває про нас, дзвонить часто тоді, коли Сергія немає вдома, вона вже звикла до його поведінки, але каже, що він для неї наче рідна душа – близький за поглядами та ставленням до світу. Ми з повагою ставимося до її рішення.