Після цієї розмови дружини з іншим чоловіком, він вирішив удавати з себе меpmвого

Довгий темний коридор, по якому Едуард йшов, здавалося, цілу вічність, раптом закінчився, і перед ним відчинилися двері. Яскравий спалах світла змусив заплющити очі, у вухах шуміло, і раптом пролунав гул за яким наступив гучний голос: “почни життя з чистого аркуша, але даремно часу не гай!“.

Чоловік відчув поштовх і немов знову повернувся у своє тіло, те місце, де він перебував невідомо скільки часу, ставало вже звичним, і повертатися до старих відчуттів було трохи дивно, він намагався відкрити очі, але нічого не виходило. Поступово слух почав уловлювати окремі звуки, серед яких Едик розпізнав до болю знайомий і рідний жіночий голос, це була його кохана дружина Тетяна, найбільше на світі йому хотілося побачити її обійняти порадувати: він повернувся, він живий, він поруч!

Відкривши очі, він зауважив що в палаті не було людей. Навколо ліжка стояло якась медичне обладнання, від якого до тіла йшли проводи й трубки. Двері в коридор були відчинені, саме звідти доносився голос дружини, говорила вона неголосно, але чоловік чітко чув слова, мабуть, перебувала Таня десь поруч.

– А коли я зможу переоформити на себе майно? – почув Едик і не зміг зрозуміти, про що і з ким вона говорить.

– Так він вже не жилець, розумієш? – це ще більше збентежило чоловіка і в голові знову пролунав гул.

– Ну а якщо не спадок,то як, якось інакше, але щоб швидко! – продовжила жінка, і до свідомості Едуарда поступово стало доходити, що говорить вона про його майно, яке вона, найімовірніше, вирішила привласнити. Він спробував ковтнути підступивший до горла ком, але все пересохло, хотілося зробити хоч ковток води, але піднятися сам він був не в змозі й попросити нікого не міг.

– Коли до мене приїдеш? – з посмішкою в голосі запитала Тетяна і продовжила: — Я сумую, чекаю, нарешті не доведеться більше боятися його повернення!

Тепер Едик точно вирішив, що потрібно приховати своє чудове та раптове повернення.
Почулися кроки по коридору і голос Танею їх зупинив: “Докторе, скажіть! – зі сльозами на очах запитала вона — Скільки йому ще мучитися залишилося?”

– Вірте в краще — з ноткою докорів голосі відповіла жінка, судячи з голосу молода. — Не стійте тут, будь ласка, вам повідомлять про будь-які зміни.

– Тільки, будь ласка, телефонуйте мені відразу, – попросила Таня, і почулося знайоме цокання каблуків.
Жінка увійшла в палату і прийнялась натискати якісь кнопки на апараті, що стояв поруч.

– Заживо пoховати готова, – крізь зуби процідила вона, — а він візьме і виживе всім cмертям на зло!

Едуард спробував щось сказати, але язик прилип до неба, і замість слів він вимовив лише дивний звук і відкрив очі. Жінка повернулася до нього, і посмішка прикрасила її обличчя.

– Що й треба було довести! – сказала вона і кудись пішла, а потім повернулася з колегами, які довго оглядали чоловіка, брали кров, підключали прилади, обговорювали щось, потім всі вийшли.

Залишилося тільки молоденька санітарка, яка доклала до губ Едуарда мокру вату. Він відкрив легенько рота й почав жадібно стискати ними вату, щоб волога потрапила в рот.

– Пити вам поки не можна, на жаль! – тихо сказала дівчина — Тому тільки ось так потерпіть трохи. Ви — великий молодець.

– Лікаря, терміново! – з великими труднощами зміг видавити з себе слова чоловік.

Дівчина побігла з палати й дуже швидко повернулася з лікарем.

– Дружині не треба повідомляти…- знову кожне слово приносило біль і дискомфорт — Вона не повинна знати — додав він — прошу, я заплачу!

– Добре, ми нічого не будемо їй повідомляти! – відповіла лікар з великим задоволенням — Не хвилюйтеся, вам поки краще помовчати. Не скажемо, ми вас зрозуміли.

Жінки вийшли, й Едуард почув як лікар говорила пошепки санітарці: “Я таких дружин навіть до ґанку лікарні не допускала б, тільки й мріє почути, що овдовіла, аби скоріше все собі забрати! Як земля таких носить? Я б цілодобово молилася, щоб вижив, а тут, ех… ”

Через деякий час медсестра поставила крапельницю і пояснила, що поки продовжать годування через вену.

Слова дружини настирливо продовжували повертатися, як вона могла крутити з кимось роман у нього за спиною, адже Едуард жив заради сім’ї він все робив, щоб їй було добре, ніколи не обмежував дружину в фінансах. Він дозволяв їй жити так, як вона захоче й ось тепер, коли він потрапив в аварію, вона нітрохи не засмутилася, зраділа навіть. І поспішила вирішувати, як заволодіти його майном. Гидко було від цієї думки. Хотілося вовком вити, або поїхати та сказати їй, як сильно вона неправа, що він всім cмертям на злo встане! Після цього вона вже ні копійки не отримає при розлученні!

Пройшло кілька днів, і чоловік став почувати себе краще.

– Ну як ваші справи? – увійшла доктор. Вона працювала через день і засиджувалась, спілкуючись з ним.
– Спасибі, вашими молитвами! – відповів Едуард, а Віра, так звали лікаря, зніяковіла й опустила голову.

– Чудово, послухайте, я не можу довго приховувати від вашої дружини те, що ви прийшли в себе. Завтра вас вже переведуть в палату, а далі…

– Я вас зрозумів. Що ж прийдеться зустрітися з нею віч-на-віч, хоч поки я не готовий до скандалу. Відкривши очі, я почув… – Едуард змовчав, оскільки до горла підступив ком.

– Я знаю, я теж чула. Не розумію, як так можна ставитися до коханої людини!

– Ось і я не розумію, втім це вже не має ніякого значення. Я буду розводитися, як встану на ноги.

З лікарні ніхто не дзвонив, а Тетяні вже не терпілось почути що все закінчилося, що вона тепер вдова.

Вона знову приїхала до лікарні й пройшла до реанімації.

– Мені потрібно дізнатися як себе почуває Логінів Едуард? — вимовила вона. — Скільки він ще буде мучитися? – вона постаралася зобразити страждання на своєму обличчі.

– Так, Логінів — почала дивитися літня медсестра — А його немає більше! Сьогодні ось….

Тетяна зраділа, пригнічуючи в собі посмішку і зображуючи скорботну жінку, розвернулась і поспішила вийти.

– Сьогодні на нашому відділенні — додала медсестра, але та вже не чула її слів.

Едуард стояв біля вікна і дивився на свою дружину з широкою посмішкою на обличчі. Вона говорила щось телефоном і всередині все закипало, вирішивши, що настав час заглянути їй в очі, Едуард поспішив до лікаря.

– Мені треба додому — заявив він. Чоловік, який тепер вів його хвороби на стаціонарі, насупився.

– Ви серйозно? – вас з реанімації вранці перевели, а ви бігти кудись зібралися?

– Розумієте, ця справа не терпить зволікання. Я не стану тут залишатися, поки вона не завершена. Обіцяю повернутися, як тільки розберуся! Давайте розпишуся, де потрібно. Я все одно втечу, якщо не відпустите!

Поставивши підпис на потрібних паперах, Едуард викликав таксі й поїхав слідом за дружиною.

Увійшовши в будинок, він побачив незнайомого чоловіка, що ходив в одних трусах по вітальні.

– Цей камін приберемо до дідька і поставимо на його місці класну звукову систему! – із захопленням говорив він.

– Вибачте, я вам не завадив? – увійшов у вітальню Едуард. Таня миттєво зблідла. Вона була шокована, немов примару побачила, напевно, саме така думка в цю секунду і кружляла у неї в голові.

– Едик, як же так?

– Замовкни! – процідив він крізь зуби. — У вас є 5 хвилин, щоб згребти свої манатки й поїхати, тому що скоро сюди приїде моя охорона і викине вас, якщо не покваптеся.

– Едик, я ж думала що тебе немає! Я не знала, як мені впоратися з горем! – почала награно ридати Тетяна, не бажаючи втрачати грошей, які її приносив цей шлюб.

– І відразу знайшла мені заміну? – посміхнувся Едуард — Пішла геть, Таня! Якщо посмієш спробувати домогтися чогось після розлучення, то ще й винна залишишся.

В голові раптом промайнули слова Віри: “я б цілодобово молилася, щоб вижив, а тут, ех…” і Едуард був вдячний їй, адже не кожен лікар вірить в те, що його пацієнт видужає і бореться за його життя. Якби не вона, то можливо Таня навіть заплатила б, щоб йому допомогли швидше “відмучитися”. Від цієї думки стало противно, адже саме з цією жінкою Едуард хотів провести залишок своїх днів і мріяв, що колись вона народить йому дитину.

Таня сипала докори на адресу чоловіка, коли охорона виводила її разом з коханцем за ворота двору. Ось тільки його не зачіпали її слова. Любов стерлась, немов рукою, слід тільки дізнатися якою брехливою поганню виявилась його кохана.

Едуард викликав фахівців, які за пару годин змінили всі замки в будинку і попросив охоронців стежити за будинком поки він буде лікуватися.

Повернувшись до лікарні, як і обіцяв, чоловік постарався не думати про те, що всього лише один нещасний випадок повністю перевернув його життя за пару тижнів. Поки Едуард лежав в лікарні, Віра кілька разів відвідувала його і запитувала про здоров’я. Вони з нею розмовляли про все і ні про що одночасно, і це допомагало позбутися поганих думок.

Після виписки Едуард зайнявся шлюборозлучним процесом, як він і очікував, Тетяна стала вимагати свою частку від майна нажитого в шлюбі, але цим майном виявився ще й великий кредит, який чоловік брав на розвиток бізнесу (спільного, як говорила колишня дружина), і той кредит теж довелося б ділити, тому Тетяна погодилася підписати документ про відмову від своєї частки майна, отримавши розлучення, вона проклинала Едуарда і говорила такі слова ,які людина при здоровому глузді й не скаже ніколи, але чоловік не звертав на неї ніякої уваги.

В одну мить жінка стала для нього порожнім місцем.

Через якийсь час Едуард зрозумів що скучив за Вірою і хоче побачитися з нею. Адже він, навіть, не віддячив її ніяк за те що вона допомогла йому вибратися, купивши букет, він попрямував до лікарні.

Він вирахував, коли у неї мала бути зміна. Ось тільки медсестра повідомила, що Віра Борисова зараз на складній операції. Едуард присів в коридорі, вирішивши почекати через декілька годин змучена, зі сльозами на очах жінка вийшла до нього і сіла поруч.

– Що трапилося? – запитав Едуард.

– Важкий випадок — відповіла вона — Пацієнта….. врятували…. врятували — з полегшенням видихнула Віра, і від цього на душі так легко стало, — а це мені? – запитала вона, дивлячись на квіти.

– Так, вибач! – Едуард віддав букет вірі й ніяково усміхнувся — Щось я розтратив навички спілкування з жінками. Я хотів запросити вас…. ой, тебе на побачення, але якщо ти не погодишся, я не ображуся.

– Погоджуся, у мене зміна через пів години закінчується. Прогулянка стане найкращою реабілітацією після такої операції! – посміхнулася корисно трохи більше часу проводити на свіжому повітрі.