Моя дружина постійно 3раджувала мені. Я р03лучився з нею, а тоді прийняв назад

Мене звуть Єгор. Я одружився зі Світланою, коли мені було тридцять п’ять років. Їй було лише двадцять один. Вона, напевно, не нагулялася ще. Бо почала 3раджувати мені одразу після весілля. Мені було дуже важко та боляче це сприймати. Я не міг звикнути до її 3рад.

Ми прожили п’ять років і нарешті моєму терпінню прийшов кінець. Одного разу Світлана повернулася додому вночі. Він неї чувся запах випивки та чоловічого одеколону. Я не втримався і дав їй ляпаса. А тоді сказав:

– Або ти припиняєш себе так поводити і стаєш зразковою дружиною, або ми розлучаємося. Досить мене принижувати. Наді мною і так усі друзі насміхаються. Мовляв, роги у мене з кожним тижнем все більші відростають!

Нашому синові тоді було чотири роки. Світлана сказала, що їй потрібна свобода. Ми розлучилися з нею. Вона разом з нашим сином Давидом переїхала жити до мами. Я часто приходив до дитини, але намагався не зустрічатися зі Світланою.

Спільних друзів у нас було багато, і вони завжди повідомляли мені, що моя колишня дружина завела собі чергового коханця. Я усім відповідав, що мені це не цікаво і взагалі до Світлани байдуже. Тому через деякий час наші знайомі перестали мені говорити про її особисте життя.

Згодом у мене теж з’явилася жінка. Це був службовий роман. Вона теж була розлученою. Зустрічалися ми близько трьох місяців, а тоді розійшлися. Якось я поїхав у відрядження і знову познайомився з хорошою жіночкою. Але ніхто із нас не бажав переїздити у чуже місто. На тому наші стосунки закінчилися.

Коли мені було за п’ятдесят, я був байдужий до жінок, бо в мене почалися проблеми зі здоров’ям. Наш син уже виріс і поїхав навчатися до університету в інше місто.

Мати у Світлани померла, і вона залишилася сама. Їй було дуже самотньо. Вона вже набралася розуму давно і перестала міняти чоловіків. Одного разу вона прийшла до мене. І я впустив її. Колишня дружина сказала, що скучила і хоче поговорити. На кухні ми приготували омлет, бутерброди. Сиділи за столом, вечеряли, пили чай та мирно розмовляли. Нам було про що поговорити. Більше того, разом було дуже цікаво. Якось забулися всі старі образи.

Світлана залишилася ночувати у мене. Спала вона на дивані у вітальні, я був у спальні. Зранку вона запитала мене, чи можна до мене ще у гості прийти. Якщо ні, то вона мене до себе запрошує. Я замислився трохи, а потім погодився на цю пропозицію. Ось так Світлана повернулася у моє життя.

Мої друзі вирішили, що я збожеволів просто, бо прийняв цю зрадницю назад. Але я їм відповів просто:

– Самотність – це дуже погана справа. А старіти ж разом краще. Що нам ділити з нею зараз? Зраджувати вже й не хочеться нікому. А разом веселіше!

Живемо ми з Світланою дуже добре. Возз’єднанню нашої сім’ї дуже зрадів син. Ми тепер прямо ідеальна пара. Між нами і повага, і взаєморозуміння, і ласка.

Вважаю, що зробив я правильно, коли дозволив колишній дружині повернутися. Хто з нас у житті помилок не робив? Зате зараз нам не самотньо, і ми дуже щасливі. Ми потрібні один одному. І цим багато сказано.