ЖИТТЯ

«Матусь, повернися додому, будь ласка!»

Доки я грався новим поїздом, який купив мені тато, ми його розпакували кілька хвилин тому, мама на кухні готувала смачну вечерю. Я відчував себе щасливим, мабуть, це почуття ще не скоро до мене повернулось. В один момент тишу порушив гучний шум на кухні. Ми з татом швиденько побігли на кухню.

Він вбіг першим і велів мені чекати за дверима. Але мій дитячий інтерес так просто не побореш, тому через кілька секунд я заглянув і побачив, що моя мама лежить на підлозі, з її рота йде кров, а тато поспішно викликає швидку, тримаючи її голову на руках. На хвилину у мене трапився шок, а потім я почав плакати, я був малим, щоб розуміти, що саме сталось, але цього було достатньо…

Тато швидко витер мамин рот і дозволив мені зайти до приїзду швидкої. Я з нею говорив, просив, щоб вона була тут, щоб вона нікуди не йшла, що зараз їй допоможуть. Мама лише дивилась на мене скляними очима та нічого не відповідала. Швидка допомога забрала маму у лікарню.

Реклама

Я сів на диван, де залишилися краплі її крові та подумав, що вона вирішила мені помститися. Раніше я завжди втікав від неї на вулицю, ганяв парком, а вона намагалась мене наздогнати, а тепер вона втекла від мене. Але ж коли я зможу її зловити, щоб почати вітати з перемогою?

Останнім часом ми з мамою все рідше грали у доганялки, вона часто була втомлена, не могла бігти, втомлювалась від кількох метрів. Вона стала якоюсь загадковою, часто говорила дивні речі. Наприклад, що їй снилось, як я виріс і став справжнім чоловіком, знайшов собі жінку, але ж я ще був хлопчиком. Все це вертілось у мене у голові, коли я дивився, як швидка допомога везе маму.

Перші дні без мами давалися мені особливо складно, я не хотів гратися, не хотів спати, постійно сумував за мамою. Тато намагався мене втішити, говорив, що вона скоро повернеться та у нас все буде добре. А потім я підслухав, як він говорив з кимось телефоном і плакав, він розповідав, що мамі дають багато уколів та ліків і назвав її хворобу, тоді ще вона мені здавалась такою загадковою – «лейкемія». Одного дня, коли тато готував обід, нам подзвонили з лікарні, йому сказали взяти обов’язково сина. При мені він намагався триматися, але я чув, як він плакав у ванній.

Коли ми приїхали, тато попросив мене першим попрощатися з мамою, біля палати мене вже чекала бабуся. Я підійшов та сів біля мами, яка спала, міцно взяв її долоньку і промовив: «Матусь, повернися додому, будь ласка! Ми з татом не хочемо без тебе! Ми тебе любимо! Я обіцяю, що більше не буду втікати від тебе, щоб ти втомлювалась! От візьми трохи моєї сили, я тобі віддам через руки, але пообіцяй вернутися!»

Я вийшов в коридор до тата, який швидко витер сльози та попросив його бути сильним, адже мама хотіла, щоб ми такими були. Він здивовано на мене поглянув та посміхнувся. Того ж вечора сталось диво, мама прокинулась! Все було добре, а через кілька місяців вона повернулась додому. Звісно, вона ще часто відвідувала лікарню, але тепер вона була дома, весела та енергійна. Коли я бачив, що вона знову втомлюється, то знову проводив ритуал з передачею своєї енергії. Поруч з такими батьками я виріс чоловіком, який завжди готовий захисти маму від будь-яких проблем.

Реклама

Також цiкаво:

Close