ЖИТТЯ

Моя мама вurнала мене з чоловіком з квартири через те, що ми вiдмoвилися збирати картоплю

Моя мама народилася та виросла у селі. До міста вона переїхала, лише коли познайомилася з татом. Згодом вони одружилися та отримали безплатне житло. Однак мама продовжувала їздити до батьків та займатися городом. Так її привчили з дитинства. Тато п0мер рано, 0нкoлогія. Я тоді ще навчалася у початкових класах.

Кілька років тому я вийшла заміж зі своїм одногрупником з університету. Мама вирішила зробити нам на весілля сюрприз. Подарувала ключі від квартири татової мами. До цього там мешкали квартиранти. Але виявилося, що подарувала мама лише ключі. Квартира й надалі була оформлена на неї. Вона говорила, що так їй буде спокійніше за мене та за себе.

Мій чоловік працює маркетологом. Разом зі своїми друзями вони відкрили власну фірму. З ранку до вечора він весь час проводить на роботі. Часто навіть не має вихідних. Старається заробити на нормальний ремонт для нашої квартири. Адже там все залишилося точнісінько таким, як було ще за бабусі.

Реклама

Але моя мама постійно дістає нас зі своїми городами. Вона просто не розуміє, що ані в мене, ані в мого чоловіка на це немає часу. До того ж село знаходиться майже за сімдесят кілометрів від нашого міста. Ми навіть рахували спеціально для неї, що займатися садівництвом та витрачати щотижня гроші на поїздки туди та назад геть не вигідно. Проте вся наша логіка щоразу розбивається однією фразою мами: «Це ж моє, власне, без жодної хімії. Не те, що в магазині». Вона геть чути нічого не хоче про те, щоб покинути городи. Навіть не зважає на свій вік та постійні проблеми з тиском.

Ми з чоловіком постійно сваримося через це. Адже він цілими тижнями важко працює й у свій єдиний вихідний хоче відпочити. Але моя мама завжди починає одне й теж. Що ми ледачі, що тільки й вміємо, що їсти з тарілки, а працювати не хочемо.

В останнє ми сильно посварилися з мамою після того, як вона вирішила зібрати всіх на збір картоплі навіть не порадившись зі мною та чоловіком. Вона обрала день, коли ми обидва були на роботі.

– Нічого страшного. Роботу можна й перенести. Нікуди вона не подінеться, – заявила вона нам телефоном.

Чоловік на відріз відмовився їхати. В той день він мав важливу зустріч з новим клієнтом, тому ніяк не міг перенести все на інший день. Ми зателефонували мамі та пояснили нашу ситуацію.

– Я все зрозуміла. – Сказала вона та поклала слухавку.

Як ми дізналися пізніше, вона поїхала сама. Цілий день пропрацювала на городі з лопатою в руках. На вечір в неї піднявся тиск. Так що нам довелося їхати на таксі, і її забирати до лікарні. За ті гроші, що ми витратили на лікування та таксі, можна було б два роки їсти картоплю.

Але історія цим не закінчилася. Після одужання мама прийшла до нас додому та звинуватила в усьому нас. Вона сказала, що раз від мене та зятя немає жодної допомоги, то ми можемо збирати свої речі та перебиратися на іншу квартиру. А в цю вона знову пустить квартирантів. Ми сильно посварилися. Мій чоловік висловив мамі все, що мав на думці. Я звісно ж люблю свою маму, але в цьому випадку я повністю на його боці.

Як результат, зараз ми шукаємо оголошення про здачу житла. Ось так інколи буває.

Реклама

Також цiкаво:

Close