Як мене сусідка бабусі зі своїм онуком сватала

Доброго дня. Чи вечора. В залежності, коли ви це читаєте. Мене звуть Анжеліка. Мені зараз всього 23 роки. Проте моя бабуся каже, що мені вже аж 23, а я досі незаміжня.

Якось я вирішила я поїхати літом до бабці на відпочинок, коли взяла відпустку. А що? Не можу? Я вільна жінка, ніхто мені не встановлює ніяких обмежень. Чоловіка, який не вміє сам себе обслуговувати і не протягне і дня без мене, немає. Тому я зможу спокійно відпочити. І заміж я не збираюся. А тут село, свіже повітря, трава зелена, а як пахне вона, коли її лише скосять. М-м-м-м! Просто прекрасно. Сиджу я на лавочці, їм свою улюблену смородину, радію життю та насолоджуюся сільською атмосферою.

Тут приходить моя бабуся зі своєю подругою Аріною. В них двох вже давно є традиція приходити на лавочку до моєї бабусі та сидіти й обговорювати всі події в селі, що сталися за тиждень: хто де був, до кого гості приїхали, хто з ким бійку влаштував і так далі.

-Що ти там Анжеліка? Як твої справи, люба? Як в місті?

-Та все добре, бабцю Аріна! Вчуся, скоро інститут закінчу, ще й роботу знайшла.

-Інститут то шо закінчуєш, то дуже добре. А коли ти, сонечко, заміж зберешся? Ти ж така красива краля! Певно, від хлопців не було відбою.

-Та немає нікого на прикметі, та й заміж я не хочу, рано ще. Мені он в бабці в селі добре, відпочиваю. Не треба думати про когось ще.

-Це дуже добре, люба!

-Я сама собі господарка і можу вчиняти, як забажаю, тому я сповна щаслива.

-Дуже добре, я рада, що тобі подобається, але ти ж так взагалі можеш залишитися в дівках назавжди. Антон! А ну ж бо йди сюди! – гукнула бабця Аріна на всю вулицю.

-Що ба? – сказав двометровий внук бабці Аріни виходячи з-за забору.

-Йди сюди! В баню води наносити треба, бо я хочу попрати, а завтра в банці купатися будемо!

-Добре! Зараз все зроблю! – відповів Антон.

-Ну що, Анжеліко? Як тобі мій Антон? Правда файний хлопець?

-Звісно, це безспірно!

-Ти придивися. Він хлопець працьовитий, характером хороший, все вміє робити. Серце в нього добре. А молодість – штука швидкоплинна. Треба встигнути заміж вийти, а то ж потім напишуть, що старородяща!

Не буду сперечатися, можливо Антон і справді хороший хлопець і все на світі вміє, проте я не хочу заміж. Я хочу бути вільною, ось і все. Для мене шлюб – це коли один партер обмежує іншого. Достатньо прикладів я бачила. Я просто пожити в своє задоволення.

Я просто хочу бути вільною, от і все. Хочу приїздити та їсти смачних бабусиних пиріжків і запивати їх домашнім сільським молоком.

Наступного дня Антон прийшов до бабусі, щоб полагодити паркан. То так бабця Аріна вирішила довести мені, що Антон справді все вміє і наречений він завидний.

Але я продовжувала насолоджуватися своєю відпусткою. Я хочу жити вільно, а не бути чиєюсь дружиною-покоївкою-кухаркою.