Я народила трійню, а чоловік знайшов к0xaнку та покинув мене

Зі своїм Андрієм я познайомилася випадково, він працював кур’єром доставки їжі, їхав на своєму автомобілі, коли я переходила дорогу і ледь не потрапила йому під колеса. Переляканий чоловік вийшов з автівки, за ним утворився затор, а йому було байдуже — він цікавився, як я почуваюся. Нарешті, він запропонував довезти мене до роботи, і я погодилася. Тоді Андрій був таким чуйним, всю дорогу питав, як я почуваюся, пропонував відвезти у лікарню, але я відмовилася, бо автомобіль мене не зачепив, то я з переляку впала перед ним. Того дня ми обидвоє працювали, тому не змогли продовжити знайомство, але ми обмінялися номерами і домовилися про зустріч наступного дня, в неділю.

Зустріч пройшла в місцевому кафе, Андрій розповів мені свою історію. Виявилося, що у нашому місті він недавно, переїхав з села, де ніяк не міг знайти роботу, а тут відразу все налагодилося, знайшов квартиру, декілька знайомств завів і роботу довго шукати не довелося, хоч кур’єр, але він не збирається затримуватися на цій посаді. Я також розповіла про те, що живу сама у двокімнатній квартирі, яка мені дісталася від бабусі, мама проживає в сусідньому домі, томи ми часто проводимо разом час, я працюю бухгалтером в конторі, на життя вистачає.

На завершення вечора ми зрозуміли, що для повного щастя нам не вистачає кохання, бо роки йшли, а залишитися самій на старість не хотілося. Мені було 26, а Андрію – 29.

Вже через тиждень ми почали зустрічатися, я відчувала себе такою щасливою, адже стосунків у мене не було вже три роки, останнє розставання виявилося дуже болючим, і я боялася заводити нові знайомства. Тоді Андрій здавався мені таким близьким, я вважала що ми створені одне для одного, він майже щодня дарував мені квіти, робив компліменти, а влітку ми планували поїхати на відпочинок, але не встигли…
Перед Новим роком я дізналася, що вагітна і відразу сказала про це Андрію, він здавався щасливим, сказав, що тепер ми маємо офіційно одружитися і будемо разом жити. Я запропонувала, щоб він переїхав до мене, адже сам знімав кімнату в гуртожитку, він погодився. Мій живіт з кожним днем ріс, на УЗД мене шокували лікарі: “У вас буде трійня!”.

Я дар мови втратила, так хвилювалася, бо не уявляла, як ми будемо справлятися відразу з трьома дітьми. Мама заспокоювала мене, казала, що діти — це радість, а у мене ще потрійна. Андрій відреагував неоднозначно, також був шокований, але пообіцяв, що все буде гаразд.

Вже на шостому місяці я пішла у декретну відпустку — живіт був дуже великим, і я не могла пересуватися часто. Вдома дні йшли повільно, Андрій обіцяв, що шукатиме іншу роботу, але далі працював кур’єром, заробляв мало, а згодом повністю змінився.

На восьмому місяці я зрозуміла, що скоро буду народжувати, а ми так і не одружилися, Андрій уникав розмов на цю тему і поводився так, ніби я стала йому огидна, він вже не робив мені компліменти, не дарував квіти й навіть не дивився на мене закоханими очима.

Народжувала я дуже важко, лікарі робили кесарів розтин і утворилася кровотеча, Андрій не прийшов на пологи, біля мене була мама, яка першою побачила малюків — двох хлопчиків і дівчинку. Мої дітки були такими ніжними й незахищеними, а їхній батько за тиждень мого перебування у лікарні, так і не прийшов, навіть не телефонував.

Вдома нас з дітьми зустріла порожня квартира, де моя мама прибрала і зробила куточок для діток, а от чоловіка не було. Я побачила сумку з його речами біля вхідних дверей.
Андрій прийшов увечері п’яний, на дітей не глянув навіть, лише сказав, що йде від мене, бо вже місяць, як має іншу жінку.

Я довго плакала, але взяла себе у руки й почала думати, як нам з дітьми жити далі. Держава виділила мені допомогу, як матері-одиначці, та ще й з трійнею. Через декілька місяців мені довелося влаштуватися на роботу прибиральницею у нашому під’їзді, з дітками в той час сиділа моя мама.

Якось літнього ранку, коли я мила сходи, до мене заговорив наш новий сусід — юрист років 35. Станіслав виявився розумним та розуміючим, ми з ним довго дружили, він іноді допомагав мені з дітьми, декілька разів віз нас на огляд до лікаря (у нього був свій автомобіль). Він часто приходив у гості тільки для того, щоб побути поруч з дітьми, дочку Орисю він любив особливо, а вона відразу ручки до нього тягнула, а хлопчиків постійно брав на коліна та розказував їм казки, Ориська у нас любила поспати, така сонька була. На перший рік трійні Станіслав подарував їм багато іграшок, а також повіз нас на відпочинок до озера, де проходив фестиваль для дітей. Саме тоді ми й поцілувалися вперше.

Зі Станіславом ми вже сім років разом, наші дітки пішли до школи, я вийшла з декрету, мій коханий любить хлопчиків та Орисю, як рідних, він найкращий батько у світі. Зараз я розумію, що немає сенсу будувати сім’ю з першим зустрічним чоловіком, адже перш ніж почати стосунки зі Станіславом ми рік просто дружили, а потім зрозуміли, що не можемо один без одного

Поки що ми не плануємо більше дітей, Станіслав прийняв трійнят за рідних, вони називають його татом, він часто бере їх з собою на вихідні на прогулянку, коли я на роботі, то чоловік сидить з дітьми вдома, розважає їх. Батьки чоловіка спочатку не приймали мене, косо дивилися, не розуміли сина, який взяв жінку з трьома дітьми, але тепер вони вважають їх своїми онуками, адже малюки виросли на їхніх очах. З Андрієм ми більше не бачилися, знаю тільки, що він вже тричі одружувався, а тепер начебто сам живе. Тепер я йому вдячна, що покинув мене, звільнив місце для мого Стаса.