Єгор Свиридович перепuсав заповіт. Не на користь синів

В нас є сусід, звати його Єгор Свиридович. Коли він виходить на прогулянку з квартири, нерідко спілкується з моїм батьком. Люди похилого віку часто сидять на лавочці і згадують свою молодість, вони мають спільні інтереси. І Єгор Свиридович – не виняток. Він теж любить розповідати про своє життя.

Раніше він жив у селі зі своєю красунею – саме так він любить називати свою дружину. Вони обоє були трудоголиками. Вставали дуже рано, бо худоби був повний двір. Поки усіх нагодуєш, то вже і не помітиш, як вже і вечір підкрався непомітно. І так день-у-день…

Підростали діти. У їхній родині всі жили дуже дружно. Між членами сім’ї була повна гармонія. Вони продавали молоко, сметану, сир, відкладали копійчину на майбутнє.

Будинок був у них з усіма зручностями, двоповерховий. Та трапилося лихо – дружина захворіла тяжко та невдовзі померла. Залишився Єгор Свиридович сам. Сини вже мали свої сім’ї та жили окремо у місті.

Не зміг чоловік жити там, де все нагадувало про дружину. Продав Єгор Свиридович свій дім, той, що побудував своїми руками. Хоч на душі його кішки шкребли… Він купив собі квартиру у місті. Недалеко від своїх дітей, щоб поряд знаходитися, щоб не їздити синам до села, у таку далечінь. Але діти відвідували його дуже рідко, коли він на пенсію пішов.

Що тої пенсії Єгору Свиридовичу, навіть оплачувати комунальні послуги не вистачає?! Хоч діти не з бідних, іномарки у обох синів, а  нічого старому батькові і не привозять. Навіть хліба не куплять, коли заскочать на п’ять хвилин.

А Єгор Свиридович примудрився робити подарунки онукам. То сини тільки за цим і їздили. Усі сусіди любили доброго дідуся, він нікому ні в чому не відмовляв. Був молодшим – усім допомагав, то полагодить пральну машину, то телевізор відремонтує і ніколи грошей за це не брав. Руки були у нього золоті. А зараз усі йому допомагають, бо бачать, що важко йому самому. Хто яблука дасть, хто пиріжків принесе.

Єгор Свиридович заповів, щоб квартира одному з синів дісталася. Коли діти про це дізналися, начали сваритися один з одним. Зовсім їздити перестали, сердилися на батька.

Шкода стало усім Єгора Свиридовича. Почали йому радити, щоб він заповіт переписав на когось іншого. Послухався він поради та і переоформив квартиру на своїх онуків. Коли їм буде 18, то закон набуде дії. Онуки-підлітки ніколи не забували дідуся, завжди його відвідували, та це тримали у таємниці від батьків. Приносили йому гостинці. А сини з таким рішенням змирилися.

А як ви вважаєте, чи правильно вчинив Єгор Свиридович?