«Сестра дала мені грошей за власним бажанням, а тепер вимагає їх назад!»

– Мені Надя ці гроші просто так дала! Навіть не дала, а «всунула»! – розповідає сорокарічна Соломія. – Я у неї нічого не просила. Звичайно, вона знала, що у мене важкий період, адже чоловік мене покинув саму з піврічним сином й своїми боргами. Вона прийшла, просунула їх мені, мов вони їй зараз непотрібні, а я колись їх зможу повернути, якщо все добре буде!

– І ти взяла ці гроші?

– Ну так, вони мені дуже тоді потрібні були, можна сказати, що врятували мене. Й загалом, останній рік вона почала натякати, що прийшов час повертати борг, а останній тиждень мені проходу не дає, вимагає гроші. У неї син хоче вступати закордон, і їй терміново знадобилися гроші, і я можу її зрозуміти, але ж мені немає, з чого повертати їх. Ми з сином самі виживаємо на мою зарплату, й ще таку суму мені просто ніде знайти.

Надя старша за Соломію на кілька років. Вони з чоловіком живуть у хорошій трикімнатній квартирі й виховують двох дітей, мають власний автомобіль й часто їздять відпочивати. Можна сказати, що живуть вони добре, бо не змушені рахувати кожну копійку.

У Соломії все значно гірше. Живе вона на невеличку зарплату й роботу на кращу змінити не може, бо син часто хворіє, і вона змушена вдома залишатися, й там всі звикли до цього й легко з нею міняються й регулюють графік. Вона змушена рахувати кожну копійку, щоб до кінця місяця вони мали чим харчуватися й не голодували.

Хоча й Соломії інколи батьки допомагають й сидять з сином, коли той захворіє, та вона намагається всі свої проблеми вирішувати самостійно.

– Не життя, а постійний пошук того, як «зашити дірки», то чоловікові борги повертати потрібно було, то «дірка» у стосунках з батьками, бо не можуть вони зрозуміти, чому одній доньці вдалось вдало побудувати своє життя, а у другої все не так, то й синові хочеться чогось кращого дати спробувати, а це все гроші, а тепер ще й борг перед сестрою, який немає чим гасити.

Надія навіть не думає про те, де має взяти гроші її сестра й вважає, що все робить правильно.

– Я розумію, що, можливо, їй важко відразу повернути борг, але чи є хтось, кому зараз легко? – здивовано запитує Надя. – Я відразу їй сказала, що вона поверне ці гроші, я не просто дала їй їх на вічне користування. З цього моменту минуло уже вісім років, і я думаю цього було достатньо, щоб поставити себе на ноги й накопичити таку суму. Тим паче раніше десять тисяч гривень були величезними грошима, зараз це копійки.

Надя не проти, щоб сестра повертала її хоча б по тисячі у місяць, якщо вона не зможе знайти всю суму відразу.

– Невже вона дійсно не розуміє, що навіть одна тисяча гривень для мене величезні гроші! І щоб віддавати їх щомісяця мені потрібно відмовитися від одного приймання їжі у день, або їсти через день, щоб дитина мала всі приймання їжі, – відповідає Соломія. – Я впевнена, що вона такі гроші легко може витратити за день і не помітити. Я ж тоді у неї не просила, не позичала, вона сама мені їх «тикнула», а тепер так поводиться, мов я у неї їх випрошувала.

На вашу думку, чи правильно, що сестра вимагає з сестри, у якої й так багато матеріальних труднощів, віддати гроші, тим паче знаючи, що її сестра повинна буде економити на найменших потребах?

Але ж старша сестра попередила, що гроші доведеться повернути, й за вісім років жінка могла накопичити таку суму.

Чию сторону ви підтримуєте? Хто, на вашу думку, правий?