ЖИТТЯ

«Ситий голодному не товариш», або Як моя мама та сусідка сперечалucя за пенciю

В останній час почала помічати, що моя мама постійно cnеречається зі своєю сусідкою через розмір пенсії. Нещодавно дійшло до того, що в неї піднявся тиск. Довелося навіть викликати швuдку дoпомогу. Лікapi бригади порадили їй не хвилюватися та намагатися менше думати про нервoві теми. Та хіба ж вона слухає мене чи лікapiв.

А вся річ у тому, що сусідка моєї мами все життя працювала у раді нашого міста й зараз отримує гарну пенсію, з якою вона може не звертати уваги на ціни та комунальні тарифи. А ось моя мама була звичайною вихователькою у дитячому садочку. Її пенсії не вистачає, навіть щоб оплатити комунальні, а що вже говорити про ліки та їжу.

І ось майже кожного дня їхня розмова хочеш не хочеш, а все ж таки переходить до цієї теми. Скільки разів я просила маму не реагувати на слова сусідки. Їй легко говорити. Вона у своєму житті важко не працювала. «Ситий голодному не товариш,» – говорю я мамі. Й вона здавалося б погоджується, бачить, що я маю рацію, але тільки но вийде на вулицю, як вже через кілька хвилин я знову чую у вікно, як вони на лавці під під’їздом починають сваритися. Хоч бери та й не пускай мою маму на вулицю. Настільки близько вона все приймає до свого серця.

Реклама
Реклама

Також цiкаво:

Close