Нехай винаймають власну квартиру і живуть самостійним життям. Лише так вони чогось навчаться

Як мати, я пишаюся своїм сином Романом. Я завжди розуміла, що одного разу він виросте, і знайде своє кохання. Я точно знала, що не втручатимусь у його життя, а ще не хотіла проживати з молодою сім’єю під одним дахом.  Бо добре памятаю свою молодість, та прожиті роки зі свекрухою. Результатом стало розлучення, адже свекруха постійно втручалася в наше життя. Я ж завжди вважала, що повинна дбати про власне життя і не втручатися у справи своєї дитини.

І ось на Новий рік Рома познайомив мене з Олею і поділився новиною про їхнє майбутнє одруження. Як тільки я побачив Олю, я зрозумів, що вона ідеально підходить моєму синові чимось вони між собою схожі. Вона була красивою, добре освіченою молодою жінкою, з лагідною поведінкою, вишуканими манерами і скромною зовнішністю. Здавалося, це був чудовий союз, та й зрештою це вибір сина, йому з нею жити.

Після весілля природно постало питання житла. Ні я, ні батьки Олі не мали фінансової можливості придбати житло для молодят. Рома попросився, щоб деякий час по жити зі мною. Я не мала вибору, не вижену ж я їх на вулицю, хоча була не в захваті. Син сказав, що вони вправно працюватимуть, щоб заробити на житло. У сватів ще двоє дітей, тож місця у квартирі мало.

Незважаючи на культурне виховання Олі, стало очевидно, що їй бракувало основних навичок ведення домашнього господарства. Базові домашні обов’язки, такі як прибирання, приготування їжі та прання, були для неї чужими поняттями. Виявилося, що її мати з любов’ю відгородила її від таких буденних обов’язків, та наголошувала, що вона не прислуга.  Тобто прислугою вийшла я. Це було виснажливо, прати, готувати, прибирати і все інше.

Зрештою, я мусила бути чесною з ними поговорити і висловити свою незадоволеність. Я запропонувала їм винайняти квартиру і взяти на себе відповідальність за власне життя. Зрештою, я не є їхньою особистою прислугою. Коли сваха дізналася про це то образилася на мене, та мене не дуже хвилює її думка. Хоча як вона їх так жаліє, то нехай до себе забере. А я маю своє власне життя, а доглядати двох дорослих дітей не маю сили.