«Вже приїхала, сиджу машині, зустрів чоловік, мабуть, тітки Саші, з красивим букетом квітів! Приїду до неї на квартиру, то попрошу, щоб сфотографувала мене з ним!»

Мамина дружба з тіткою Сашею почалась зі cваркu у фейсбуці під постом з якимось рецептом «найсмачнішого супу»…

Почалось все з того, що тітка Саша написала, що рецепт не правильний, адже спочатку смажить цибуля, а тоді через кілька хвилин на сковорідку потрапляють інші овочі, а моя мама почала сперечатися, що правильніше смажити все разом. Якщо бути чесною, то це була перша мамина сварка в інтернеті, тому про кожен новий коментар своєї суперниці мама мені повідомляла у телефонному режимі.

Через певний час вони перейшли в особисті повідомлення і відтоді почали товаришувати.

З часом тітка Саша стала частиною нашої сім’ї, правда, лише онлайн. Вона завжди знала, що у нас відбувається, як у нас справи та вітала зі всіма святами, навіть, подарунки надсилала та свої фірмові закрутки. Звісно, мама робила так само.

Потім мамі прийшло запрошення від тітки Саші на день народження, вона їй навіть квиток купила, щоб та не стала сперечатися, але мама твердо стояла на своєму.

– Ну, куди мені такій старій розвалюсі їхати так далеко?! – повторяла вона постійно, намагаючись виправдати себе.

Я вирішила, що прийшов мій час діяти. Покликала всіх своїх подруги, ми разом зробили мамі манікюр, нову зачіску, потім відвели по магазинах та купили нове плаття і пальто. У мами просто не залишалось вибору, тому ми ще швиденько заскочили купити подарунок тітці Саші – красиві сережки, та посадили її на поїзд й чекали поки він рушить, щоб вона в останній момент звідти не вискочила.

Мама помахала мені з вікна поїзда, і я з полегшенням зітхнула, буда рада, що вона їде кудись та розважиться, бо останні роки без тата їй зовсім погано було, а коли я одружилась та почала жити окремо, то вона зовсім скисла.

Через кілька годин мама зателефонувала і повідомила: «Вже приїхала, сиджу машині, зустрів чоловік, мабуть, тітки Саші, з красивим букетом квітів! Приїду до неї на квартиру, то попрошу, щоб сфотографувала мене з ним!».

Через кілька днів мама не повернулась. Все було просто – тітка Саша виявилась дядьком Сашею, у якого не відмінювалось прізвище. Після кількох особистих повідомлень мама запала йому у душу, він довго боявся їй зізнатися, а потім вирішив, що запросити на день народження буде найкращим виходом.

Через місяць мама повернулась у рідне місто з дядьком Сашком, моїм майбутнім вітчимом, вони мали здати квартиру в оренду та довше побути з нами.

– Доцю, ти ж приїдеш до нас на розпис? – запитала вона, сховавши очі, мов сором’язлива дівчина. Я не могла у ній впізнати ту саму вічно засмучену жінку, яку садила на поїзд, вона помолодшала та погарнішала!

– Звісно, ще питаєш!

Дядько Сашко сподобався абсолютно всім, а наш син не відставав від нового дідуся, так сильно він йому сподобався.

Зараз ми збираємось їхати на «весілля» моєї мами, і я безмежно щаслива, поруч з ним вона цвіте! Вони двоє заслуговують бути щасливими!