Батьки не змогли n0любиmи Данилка та відправили його назад, як нaбpидшy іграшку, до диmяч0г0 будинку

На порозі дитячого будинку стояв маленький п’ятирічний хлопчик. Маленький плакав, гірко пускаючи по своїх пухкеньких дитячих щічках гарячі сльози. Чому мама з татом його залишили? Він ж завжди був хорошим. Звісно ж, бувало бешкетував трішки, але це роблять всі дітки. А найголовніше – хлопчик дуже-предуже любив своїх маму і татка.

Звуть цього хлопчика Данилко. Даню залишила біологічна мама одразу після народження. Залишила в пологовому, написавши відмову. Подарувала життя і одразу ж зреклася свого творіння. Зрадила власне маля. Але прийшли Остап та Аліса, які не могли народити власну дитинку, хоча дуже-дуже хотіли маля.

Данилко їм сподобався. Тихенький, здоровий та дуже красивий хлопчик дивився все ще сліпенькими очима на нових батьків. І в подальшому він ріс та всією душею любив своїх батьків, адже більше нікого не знав та не мав. Але от Аліса та Остап не змогли до кінця прийняти Данилка за свою дитину.

Остап усвідомлював, що це не його кров, що це не частинка його самого, а тому не підходив до маляти. А Аліса ж перший час любила та всіма силами піклувалася про Даню, але… Все таки не змогла його прийняти як сина.

А потім сталася заповітна мрія – Аліса завагітніла. Нарешті! Ура! Мрія про власну рідну кровинку здійснилася! Батьки були на сьомому небі від щастя. Але в той же час вони перестали думати про Даню, який також їх син, хоч і не по крові, а по документах.

Батьки не звертали увагу на малого, лише елементарно годували та відводили в садок. Все. Даня став дратувати їх, наче стара іграшка, яка набридла маленькій дитині, бо ж з’явилася нова та краща. А згодом Остап став навіть бити хлопчика. Цю маленьку вразливу людинку. Бити. Звір, а не людина.

І тоді молоді батьки вирішили, що досить з них. Ось тому Даня стояв на порозі дитячого будинку та сильно-сильно плакав. Його зрадили. І не просто зрадили, а образили та травмували маленьку дитячу душу, яка ще янголятком маленьким є. Написали заяву та через суд їх позбавили батьківських прав на Данилка.

Добра тітка суддя бачила ті мокрі оченята, той бідолашний нічого не розуміючий погляд маленької дитини, що шукає захисту, прихистку та просто теплої любові. Тітка суддя не змогла залишити хлопчика, сильно запав Даня їй в душу.

Жінка, яку насправді звали не тітка суддя, а Олеся, швидко змогла всиновити Даню і стати йому справжньою, люблячою та турботливою мамою. Вона одразу стала називати хлопчика Данилком, Данею та маленьким сонечком. А хлопчик, нарешті отримавши ті жадані любов та турботу з теплом, швидко забув попередніх батьків. Ну як забув… Таке не забувається. Це велика травма для маленького серденька.

Тепер Данилко щасливий. Неймовірно щасливий, бо ж знайшов свою сім’ю. А колишніх батьків покарало життя, за те, що вони вчинили. Дуже жорстоко. Аліна не пережила пологи, як і новонароджена донька. А Остап став після цієї події сильно пити. Тепер його життя це суцільні пляшки та п’яні марення й шкодування.

Ось таке буває в житті…