Одного разу під Різдво Стелла Едуардівна поїхала…. відкупатися від нареченої свого сина, дуже вже вона хотіла, щоб син кинув цю одиноку матір-сироту

Сина Стелла Едуардівна виховувала сама, адже чоловік її покинув ще до його народження. Івана вона любила більше за все на світі, і тепер не могла допустити, щоб той одружився з «голoдранкою».

Одного разу під Різдво Стелла Едуардівна поїхала…. відкупатися від нареченої свого сина, дуже вже вона хотіла, щоб син кинув цю одиноку матір-сироту. До знайомства з цією особою син ще ні разу не перечив матері. Іван виховувався однією матір’ю, й ось уже 28 років жив з нею. Він був дуже гарним та розумним хлопцем, та й самостійним: закінчив сам університет, влаштувався на гарну роботу, та все ж таки поступився просьбам матері, та залишився жити в неї.

Стелла Едуардівна була грізною та сварливою особою. Вона не впала у відчай, коли чоловік покинув її, дізнавшись про вагітність, не кинула роботу, уже в 1,5 року віддала малого в садочок та продовжила працювати. До 35 років Стелла Едуардівна вже мала свій бізнес, а поки син дорослішав і вчився, вона його розширила так, що мала філіали й в декількох інших великих містах України. Стелла Едуардівна купила великий будинок у передмісті, і жила там разом з сином. Звичайно, Іван заробляв достатньо, щоб купити собі квартиру, та й Стелла Едуардівна могла б йому придбати не одне житло, але вмовила його, щоб він жив із нею, хоча б поки не знайде собі дівчину.

І ось цей час настав. Іван проголосив матері, що знайшов «своє щастя». І обраницею його виявилася… сиротою, та ще й одинокою матір’ю. Стелла Едуардівна бачила Яну тільки раз, коли Іван привів її знайомитися. Виявилося, що дівчина зараз працює не на повну ставку, адже має маленького сина (півтора року всього), за ним, поки Яна на роботі, придивляється сусідка по комунальній квартирі. Грошей їй ледве на памперси та їжу вистачає. Яна нещодавно переїхала до столиці: виміняла квартиру десь у селі на кімнату в комуналці в Києві, щоб побудувати краще життя. Того, що Яна зараз заробляє, їй ледве вистачає на памперси та їжу, та вона не скаржиться, усе ще налагодиться…

Стелла Едуардівна слухала, і не могла повірити, що її гарний, розумний та самодостатній син з усіх дівчат обрав саме її – бідну сироту Яну, та ще й з маленькою дитиною на руках. Як таке можливо? Не встиг син повернутися після того, як відвіз Яну додому, як Стелла Едуардівна почала його вмовляти її покинути, а він тільки зневажливо пирхнув та сказав, що, навпаки, збирається одружитися з Яною. Сварка з сином закінчилася тим, що він поїхав ночувати до готелю.

Наступного ж ранку Стелла Едуардівна з’ясувала адресу Яни та поїхала її вмовляти покинути її сина: чи погрозами, чи підкупом. Оскільки вже післязавтра мало бути Різдво, жінка купила гостинця синові Яни – фруктів та велику машинку. Вона знайшла адресу, взяла пакунки та піднялася до Яни у квартиру.

Дівчина була збентежена, адже, напевно, розуміла, чого приїхала матір Івана. Стелла Едуардівна після привітання вирішила познайомитися з сином Яни. Вона тільки нагнулася до ліжечка та поклала туди машинку. Та малюк зовсім не дивився на презент, він посміхався до Стелли Едуардівни, щось почав до неї лепетати та простягнув руки. Жінка відразу взяла на руки малюка, поглянула в його блакитні очі… і зрозуміла, що це любов. Малий сміявся та цілував Стеллу Едуардівну, а вона чомусь почала до нього розмовляти зменшено-пестливими словами: «А хто це в нас такий манюній? Хто гарнесенький хлопчик? Чиї це щічки так гарно пахнуть?».

Стелла Едуардівна пробула в Яни дві години. За цей час вона краще познайомилася з дівчиною, а її сина Лева не випускала з рук ні на хвилину, з хлопчиком їй було дуже тяжко прощатися. Приїхавши додому, Стелла Едуардівна побачила там сина, він збирав речі, вибачився перед матір’ю та сказав, що без Яни жити не буде, тому переїжджає. Стелла Едуардівна теж вибачилася перед сином, розповіла, що встигла краще познайомитися з Яною, і тепер не проти його шлюбу.

Весілля було скромним, та після нього Стелла Едуардівна забрала Лева до себе, а молодят відправила на тиждень до Тайланду. Після приїзду вона вмовила сина та невістку жити з нею, адже будинок великий. У життя молодих Стелла Едуардівна не втручалася, а з Левом гуляла кожного дня, навіть няньку заборонила дітям наймати, з онуком у бабусі був особливий зв’язок.