Ми з синочком часто ходимо на вихідних кудись прогулятися. Так у нас заведено, що вихідні – це сімейні дні для дитини. Тому ми кожної суботи і неділи організовуємо щось цікаве.
Ігорчику чотири роки. Він чемно ходить до садочку, щоб в кінці тижня отримати заохочувальний приз.
Цього разу у нас плани дещо змінилися. У свекрухи було день народження. Ігорчик дуже любить бабусю і з самого ранку нас розбудив, щоб ми збиралися.
Доки ми снідали, одягалися – син роздавав нам вказівки. Перший пункт – це купити найгарнішого букета, далі заїхати і купити святковий тортик. Поміж тим син сказав, що бабусі просто необхідно купити ще повітряну кульку і духи.
Ми одразу ж зрозуміли для кого саме ця повітряна кулька, посміхнулися і чемно погодилися з юним командиром.
Прийшовши до магазину ми опинилися в черзі на чотирьох людей. Ігорчик саме приглядав букет і кульку. Обрав. Настала наша черга замовляти, як у двері ввірвався молодий чоловік і чхати він хотів на інших покупців.
Кинув на прилавок солідну суму грошей і сказав: “Сто одну троянду. Швидко”.
Ігорчик поставив руки в боки і сказав до цього чоловіка:
– Це ви зовсім сліпі? Не бачите чергу?
Чоловік вдав, що не чує нашого сина. Тоді син продовжив:
– Певно у вас хтось помер, якщо такий поспіх! Ну тоді ми вас пропускаємо.
Ох ці слова зачепили його. Він обернувся, здавалося хоче крикнути на нашу дитину. Але перепросив і відійшов. Мабуть, йому стало ніяково.
От такий у нас командир підростає. Всіх на своє місце поставить.
