ЖИТТЯ

«Тьотю, погляньте на нашого Мурзіка! Може, ви купите його? Мені гроші мамі на подарунок потрібні! А тато… він пішов кудись і не повернувся…

Артур обожнював все, що з ним відбувалося і щиро радів будь-яким пригодам, але коли з маминого обличчя почала зникати посмішка, а тато все частіше кричати, тоді його дитяча запальність почала зникати. Але найгірше його очікувала після того, як батько пішов з дому.

Вони були звичайною середньостатистичною сім’єю, що мала свої мрії та бажання. Головним спільним бажанням всієї сім’ї був невеличкий будинок за містом та велика пухнаста собака. Для її здійснення, батько часто їздив на заробітки, а мама до ночі працювала в ательє.

Мрія почала руйнуватися, коли однієї ночі Артур прокинувся від криків обох батьків. Він боявся піднятися з ліжка й зрозуміти, що його погані передчуття виправдалися, тому він тихенько лежав й плакав, аж поки знову не заснув. А на ранок, коли радісний хлопчисько думав, що це всього лише сон, він побачив у вітальні свого тата, що збирає речі, і маму, що плаче та п’є незрозумілі жовті пігулки.

Реклама

– Тату, чому ти не сказав мені, що їдеш завтра на роботу? Я б тоді не бігав до Руслана! Весь день з тобою б грався! – прокричав ображений малий.

– Синку, розумієш, так склалось, що я мушу покинути тебе і твоє маму. – відповів він, схиливши голову.

– Навіщо ти розводиш ці брехні? Скажи сину чесно, що йдеш від нас до іншої жінки!

Артур нічого не міг зрозуміти й тихо запитав: «Тобто йдеш від нас?»

– А так, синку, йде. Ми вже йому не потрібні! Тепер у нього інша сім’я буде!

– Та що ж ти ото починаєш знову?

– Антоне, я починаю?

– Я вже сьогодні подам на розлучення.

– Гаразд, а після розлучення, я подам на аліменти.

– Можливо, ти забула, але офіційно я ніде не працюю, тобі не має з чого забирати у мене аліменти.

– Боже, синку, ти тільки послухай його! Та він тобі навіть копійку шкодує віддати! Забирайся геть, щоб очі мої тебе більше не бачили! – прокричала мама.

Антон швидко взяв речі у руки й вийшов, хлопнувши дверима. Хлопчик підбіг до вікна, щоб помахати йому, як він це завжди робив, коли тато їхав на заробітки, але цього разу він навіть не обернувся.

classpic.ru

Мама хлопчика, Олена, впала у депресію й не могла більше нормально виховувати сина. Вона доглядала й годувала його, але інколи втрачала плин часу й не помічала, як її син уже декілька годин бродить морозними вулицями.

Олена не могла це пережити спокійно й не поверталась на роботу близько двох місяців, а жила на власні збереження (чоловік всі свої гроші та збереження забрав). Можливо, її би вдалось зберегти трохи заощаджень, якби не щотижневі походи до різних ворожок, що повторювали, що її чоловіка причарували, але вони це виправлять. Йшов час, а чоловік так і не повертався.

Згодом, її гаманець спустошився і коли вона вирішила повернутися на роботу, то виявила, що на її місце знайшли нову працівницю.

Жінка знала, що таке може статися, але думати про це не хотіла, тому просто почала брати замовлення дома. Звичайно, ті гроші, які вона заробляла ледь вистачало на найнеобхідніше, але це було краще, ніж нічого.

Йшов час і через тиждень мамі мало виповнитися 30 років. Хлопчик чудово пам’ятав про незмінну традицію святкування її дня народження. Про гарний подарунок від обох чоловіків та про поїздку за місто, де вони смажили шашлики та грали у різні ігри. Другої частини дня народження хлопчик не міг здійснити, тому вирішив, що потрібно не порушувати, хоча б перший.

Перед тим, на прогулянках, він бачив, як різні жінки продають тварин і тут у нього випала чудова можливість зайнятися таким же «бізнесом», оскільки їх двірня кішка Маша два тижні тому родила двох котенят!

Тому одного дня він відправився до тих жінок на базарі, де вони продавали й кроликів, й папуг і, власне, котів.

– Тьотю, ви не бажаєте купити моїх котенят? – звернувся він до жінки, що поруч з ним продавала котенят зі «зламаними» вушками, як тоді здавалось Артуру.

– Тьху, так це ж звичайні дворові коти. Що ти таке вигадав? Хто їх у тебе купить? – промовила вона, поглянувши на кошенят.

– Я не хочу багато грошей. Мені потрібно кілька гривень всього.

І куди ж твої батьки дивляться!

– Поліції на тих батьків потрібно – озвалась друга продавчиня.

– Ой, не поминайте ту поліцію, а то зараз нас теж звідси виженуть. Самі ж стоїмо на «пташиних правах» – озвалась третя.

Артур твердо вирішив стояти доти, доки не продасть котиків. Минула не одна година, йому вже хотілося і пити, і їсти й він навіть не помітив, як з його очей почали текти сльози.

– Внучку, чому ти плачеш? – озвалась до нього бабуся з милою посмішкою.

– Я не плачу – відповів хлопець й швидко витер своє обличчя від сліз.

– Пані, вам кошеня потрібне? Погляньте на моїх. Породисті, красиві та й грайливі дуже! – промовила жінка, що недавно говорила з Артуром.

– Ні, дякую, мені не потрібні ваші котенята – відповіла вона – Внучку, тобі гроші потрібні? Навіщо?

Він не розумів навіщо вона це запитує, оскільки мить тому сказала, що її не потрібні коти, але її добра посмішка підкупила хлопця і він відповів.

– Мені гроші потрібні для мами.

– А навіщо твоїй мамі гроші?

– Мені потрібні, щоб мамі подарунок купити. У неї скоро день народження.

– Ну, що ж, я готова допомогти тобі з подарунком для мами, але ти повинен дещо зробити мене.

– Я на все готовий!

– Рада це чути. Ти повинен повернути цих малюків мамі. Переконана, що вона вже всі двори оббігала, шукаючи їх, а перед тим, ми купимо подарунок твоїй мамі, згода?

– Так, я згоден! – крикнув радісно Артур.

– Отож, що любить твоя мама?

– Шоколад.

– Чудово, тоді йдемо по шоколад.

У магазині бабуся купила дві шоколадки. Для мами та хлопчика й відправила його швидко додому, щоб відніс котенят та приготувався до дня народження мами. Артур довго дякував бабусі, вкінці обійняв її та побіг.

Спочатку Артур відправився до мами котенят, що жалібно кричала, почувши неподалік писк своїх кошенят. Вона почала їх облизувати, а вони – їсти її молочко. Це видовище здалося маленькому хлопчику дуже милим.

Мами ще дома не має, тому хлопець сховав дві шоколадки з надією, що коли він завтра вручить їх мамі, то вона обов’язково щиро посміхнеться. Як раніше.

Реклама

Також цiкаво:

Close