Діти назвали мене 3paдницeю та вважають, що після того, як чоловік n0kинyв наш світ, я маю бути самотньою до кiнця своїх днів

Два роки тому в мене п0мер чоловік. Тоді мені було сорок три роки. Я залишилася сама. Діти вже повиростали, навчалися у ВУЗах. Так, вони вже дорослі. Старшого, сина, я народила у дев’ятнадцять років, а молодшу доньку через два роки після сина, в двадцять один.

Все своє життя я посвятила дітям та чоловіку. Завжди гарно слідкувала за дітьми, виховувала їх та, скажемо так, була берегинею домашнього вогнища. В цілому, в нас була дуже хороша сім’я.

Проте в нашій родині сталося горе – чоловік потрапив до лікарні, йому зробили операцію. Проте пройшло близько тижня, і мені зателефонували з лікарні. Я думала, що телефонують, щоб повідомити про виписку чоловіка, та коли його можна забрати. Проте я страшно помилялася. Він покинув наш світ.

Дуже важко мені було. Я не знала, що мені робити. Я дуже кохала чоловіка, а тепер його немає. Я сама. Діти скоро створять свої сім’ї, та я залишуся повністю самотньою. Проте потрібно жити далі, вже не повернеш часу. Що сталося, те сталося.

Пройшло два роки. Я зустріла чоловіка. Він кохав мене всім серцем, став для мене найбільшою підтримкою, поважав мене, балував подарунками. В нього було все: будинок, квартира, машина. Я справді покохала його. Знайшла в ньому підтримку та те тепло, яке колись дарував мені покійний чоловік.

Діти виросли, я залишилася сама. То чому я не можу бути у відносинах, коли найшла свою людину, правда ж? Проте мої діти так не вважають. Як тільки я розповіла їм про те, що зустрічаюся з чоловіком, вони одразу назвали мене зрадницею. Мовляв, усього два з лишнім роки пройшло після смерті батька, а я вже знайшла собі іншого. Значить не кохала їхнього батька та обманювала всіх.

Діти чомусь вирішили, що я маю тепер до кінця своїх днів залишатися самотньою. Я намагалася їм пояснити, що вони вже дорослі і живуть окремо, рідко навідуються, а мені дуже самотньо, плюс я знайшла людину, яка так само кохає мене, як і їх батько. Що мені буде легше ще у фінансовому плані, проте вони мене не слухали та перестали взагалі спілкуватися. Не телефонують, не пишуть, не відвідують.

Що мені робити? Як їх переконати, що я така ж людина, як і вони і так само хочу кохати та бути коханою? Але нікого це, як я бачу, не цікавить. Порадьте, що робити в такій ситуації? Бо ж і чоловіка втрачати не хочу, бо дуже кохаю, і дітей, бо вони ж мої діти, як-ні-як.