Родичі хлопця влаштували мені ckaндaл, бо я не захотіла возитися та забезпечувати їхню доньку

Робочий день закінчився, так само як і тиждень. Я прийшла нарешті додому та надіялася, на спокійний вечір за чашечкою чаю. Люблю кожного вечора сидіти в спокої та пити чай. В мене його ціла колекція, на будь-який на колір та смак.

Мій коханий, Артем, зустрів мене та радісно повідомив, що до нас приїхала його сестра Аліна, яка нещодавно лише закінчила 10-ий клас. Упустимо той момент, що мене про це не попереджали, а я б хотіла хоча б знати, хто і коли приїде в мій дім. Ми з хлопцем живемо в моїй квартирі, яку я купила ще до початку стосунків з ним. А батьки допомогли з ремонтом.

Ну добре, нехай вже. Я зайшла до спальні і побачила дещо досить цікаве. На моєму комоді з гримерним дзеркалом (це таке велике з такими красивими лампочками) гарно розмістила свою п’яту точку Аліна. Чому вона там була? Робила красиве селфі для соціальних мереж. Я подивилася на це все декілька секунд і почала говорити, адже дівчисько мене не помітило:

– Добрий вечір. Я прекрасно усвідомлю, що це дзеркало ефектне, саме тому я не пошкодувала стільки грошей на нього, але не думаю, що не виховано залазити дупою на комод господині, до якої ти прийшла в гості.

– ОЙ! – зойкнула Аліна, перелякавшись мене. – А… Д-добрий вечір! – сказала вона та побігла до Артема у вітальню.

Знаєте, здавалося просто ще одна неприємна ситуація, бо ж на комоді все таки косметика і так далі, а вона тими штанами не знати де сиділа. Я вимила комод та пішла переодягатися та відпочивати. Я зробила собі чаю, якраз саме цього чаю, якого я хотіла і який зробила, залишився один єдиний пакетик. Я зайшла на кухню, щоб почати чаювати, бо виходила до спальні, що взяти з сумки печиво, яке забула витягнути після свого приходу. А чаю немає. Його випили. Навіть горнятко не поклали в раковину. Випили та залишили брудне горнятко на столі.

Гарно, гарно. Думала перепочити від робочого тижня душею, але видно Артем та Аліна так не думають. Чесно, мені одразу не сподобалася Аліна. Але не вижену ж я її.

Пройшло небагато часу, і Артем підійшов до мене та заявив, що я зобов’язана на завтра влаштувати Аліні розважальну програму.

– Слухай. Це твоя сестра, а не моя. Мало того, що приїхала без попередження, так ще й тепер на мене її розваги повісити хочеш? Я попереджала ще за два тижні до цього, що завтра приїжджає моя близька подруга, з якою ми дружимо з молодшої школи. Ми не бачилися майже два роки.

– Ну то й що? Перенесеш свою зустріч з тою подружкою, не надірвешся. А мені завтра у відрядження по роботі потрібно.

-От і бери Аліну з собою у відрядження, мене тут приплітати не потрібно.

Хлопець ніби то погодився, але наступного ранку Аліна сиділа вся при параді, готова до прогулянки та «посиденьок» зі мною та моєю подругою. Видно, Артем сказав, що я її візьму з собою. Невже він досі не зрозумів, за стільки часу наших відносин, що я все одно зроблю так, як вирішила, тим більше, якщо хтось веде себе дуже нахабно та нагло намагається змінити мої плани?

Я зібралася та вже мала виходити. Аліна підійшла до мене вся щаслива та в очікувані веселого дня.

– Ти кудись зібралася?

– Угу, хотіла пройтися по місту, заглянути в одне кафе відоме, одна блогерка його відкрила.

– А, ну тоді відкривай гугл-карти і гуляй собі. Місто не таке велике, щоб заблукати. Якщо-що дзвони. Дам ключі і відправишся до квартири.

– Але…

– Але що?

– В мене грошей нема. Батьки не дали і брат також.

– Ну тоді є парк, там можна і за безкоштовно погуляти. Удачі.

Того дня я прекрасно провела час. Ми наговорилися з подругою від душі. Я розповіла їй про ситуацію з Аліною і слова Артема. Подруга сказала, що проблем я наберуся з такими то людьми. І знаєте – вона була права. Дуже права.

Я прийшла додому, а там вже Артем з Аліною і їхні батьки. І ще й тітка Артема якимось дивом приписалася туди. Весела вечірка в моєму домі, про яку я не знала. З порогу на мене посипалися звинувачення, мовляв, як я могла їхню кровиночку, їхнє серденько залишити без грошей та саму в місті. І нехай, якби це робили батьки і тітка, але Артем також кричав на мене. Я сильно вдарила по шафі в передпокої, вони затихли, і тепер говорила вже я:

– А тепер послухайте, «любі гості». Для початку: що ви робите в моїй квартирі? Це по-перше! А по-друге – це я залишила вашу дитину без грошей у великому місті? Я їй хто? Мама? Тато? Брат? Сват? Ніхто я їй. То чому ви, рідні люди, які так зараз заступаються за свою Алінку, не дали їй грошей і відправили в інше місто? Понадіялися, що я буду витрачати на неї свої гроші та час? Можливо б і витратила час, якби мене хоча б попередили про її приїзд! А зараз ви так само безцеремонно та без попередження приходите в мій дім і кажете, що я така погана? Тоді зроблю так, щоб стати ще гіршою!

Я виштовхала всіх цих людей зі свого дому. І Артема зі його речами також. Тепер в мене набагато більше місця в домі, немає брудних шкарпеток та трусів по всій квартирі та набридливих «потенційних родичів». Все-таки холостяче життя мені більше подобається.