ЖИТТЯ

Три тижні тому поїхала до доньки на день народження. Звичайно, ніхто мене й не думав запросити на якесь святкування, тому я вирішила діяти сама. Зібрала всього найсмачнішого у дві торби й вирушила. Донька була дома одна, напоїла мене чаєм, пригостила пирогом й сказала, що мені пора додому їхати, бо скоро чоловік й гості прибудуть

Незабаром я буду святкувати своє шістдесятиріччя. Для когось ця важлива дата переповнена святковістю, бо приїдуть всі найближчі люди та родичі, а я й не знаю, чи про мене хтось згадає, бо маю лише дорослу доньку, з якою ми майже не спілкуємось.

Я вже на пенсії, якої мені ледь вистачає, щоб оплачувати комунальні послуги. На щастя, живу у селі й маю свій скот та город, що мене годує, а інколи, як урожай хороший, то й на базар щось везу і з цього копійку якусь маю.

На жаль, мого чоловіка не стало, коли донька пішла у перший клас, я важко це переживала, але розуміла, що повинна й далі працювати та жити заради моєї кровинки. Вона у мене завжди була доброю й слухняною дівчинкою. І так сталось, що попри свій перший шлюб та велику любов до чоловіка, я залишалась у неї на першому місці. І, можливо, якби не цей факт, той не розвалився б її перший шлюб.

Реклама

Дочка довго не могла змиритися з розлученням, тому я порадила звернутися її до психолога, щоб той пом’якшив її страждання. Її психологом став 40 річний чоловік (на той момент моїй доньці було 26) і згодом вона щиро призналась мені, що їх стосунки вийшли за рамки лікар-пацієнт, й вони планують одружитися.

onparty.club

Не знаю, що саме: чи авторитет його, як старшого, чи психологічні маніпуляції, так вплинули на доньку, але вона сильно віддалилась від мене. Тепер вона інколи приїздить до мене з чоловіком, або ми можемо прогулятися десь у парку. За три роки їхнього шлюбу ми бачилися від сили разів 10, я ні разу не була запрошена у їхній дім й не залишалась з донькою надовго на самоті, а телефонує вона мені не частіше, ніж раз у місяць.

Перед цим Новим роком я злягла, думала, що проходять мої останні дні й сусіди бігали допомагали мені. Доньці я про це ні словом не обмовилась, але коли вона сама приїхала, щоб привітати зі святами, то я її й попросила залишитися й побути зі мною. Вона навіть цього слухати не стала, а поїхала зі своїм чоловіком десь святкувати. Два дні я провела у повному маренні, й коли прийшла у себе, то зателефонувала доньці, а та сказала, що не вірить у мої хвороби, бо так я намагалась привернути її увагу.

Три тижні тому поїхала до доньки на день народження. Звичайно, ніхто мене й не думав запросити на якесь святкування, тому я вирішила діяти сама. Зібрала всього найсмачнішого у дві торби й вирушила. Донька була дома одна, напоїла мене чаєм, пригостила пирогом й сказала, що мені пора додому їхати, бо скоро чоловік й гості прибудуть.

Я не могла зрозуміти позиції моєї доньки, адже ж нічого поганого не має у гостюванні мами. Не можу я зрозуміти, чи це на неї так чоловік погано впливає своїми психологічними «трюками» й порадами, чи вона завжди такою була й змогла знайти просто когось, кого поставить вище мами.

Зараз я відчуваю сильну образу на неї, бо знаю, що моїм подругам діти знаходять хоч 5 хвилин, щоб зателефонувати, й це кожного дня, а моя донька раз на місяць зателефонує, і то завжди хоче швидше закінчити нашу розмову.

Можливо, якби ми з чоловіком відразу наважилися на другу дитину, то я б зараз не почувалась такою самотньою й нікому не потрібною.

Реклама

Також цiкаво:

Close