Я ж нічого такого не памятаю, бо цього й не було! серйозно промовив Рудий, дивлячись на неї чесними, вже старіючими очима.
Розмова якось одразу завязла, і кожен пішов своєю стежкою.
«І навіщо збрехав? думала Оксана. Адже по очах видно, що бреше!»
Хочеш, я стану твоїм Каєм? запропонував одинадцятирічний Петрик Рудий своїй однокласниці Оксані Шевченко, яка йому подобалася.
Яким ще Каєм? здивувалася дівчинка.
Ну, як у казці! Ти ж читала? Там ще снігова королева його зачарувала! А Герда його рятує!
Герда рятує? Його рятує Герда! з презирством сказала Шевченко. От тобі й Андерсен!
Та яка різниця? Оксана, Герда? махнув рукою Рудий, який не зациклювався на дрібницях. Я питаю: хочеш, щоб я був твоїм Каєм?
Дівчинка не хотіла: Петрик був вухастим, худим і явно нижчим за неї. Хоча такого рятувати було б легше.
А вона міцна, на півголови вища: як же їм ходити поруч після рятувальної операції? Соромитися?
Нізащо! До того ж її серце вже було зайняте іншим двієчником Мишкою Гончаром.
До речі, він стояв недалеко й із цікавістю прислухався до суперечки.
І Оксана, поправивши бант, зневажливо сказала а Мишко ж чув:
Ото Кай! Та ти навіть на роль оленя не годишся! Тож іди, Каю, та не гикай!
Мишко реготав уголос, а Петрик перелякано глянув у його бік і зник. А наступного дня, на весь клас, назвав Шевченко «Оксаною-перевертнем»: я мстю, і моя помста страшна!
Ну й що ти, Шевченко, хотіла? Не кожен чоловік спокійно перенесе образу! А його ж відкинули
Худий Петрик мав розум, який із лихвою компенсував брак фізичної сили.
Просто вчора, отримавши несподіваний удар від коханої, він не встиг зорієнтуватися: тут би й кожен злякався.
І тоді реготав не лише Гончар, а весь клас: прізвисько сподобалося! А що смішно!
Звісно, коли дівчинка скаржилася вдома на образливе прізвище, її потішили й підтримали.
Але одного разу батько допомагав їй з алгеброю: донька ніяк не хотіла зрозуміти простого! Тоді він, втративши терпець, із досадою промовив:
А твій Петрик має рацію у тебе в голові суцільний перевертень!
І додав:
Передай йому від мене привіт!
Петрик виявився винним і в цьому: до того тато нічого подібного собі не дозволяв
До випускного пристрасті вщухли усе погане забулося й залишилося в дитинстві: і закоханість, і неприязнь, і образи не до того ж було!
Вони навіть разом потанцювали Петрик до того часу виріс і став струнким, підтягнутим юнаком: він ходив у спортсекцію.
Мишку після восьмого виперли у ПТУ тоді з цим було суворо. А кохати на відстані теж було важко. Тож вибачай, Мишку
Після школи шляхи розійшлися: Оксана пішла у пед, Петрик, як і кожен розумник, подався до КПІ.
Інколи зустрічалися жили недалеко і обмінювалися кількома словами.
Потім життя розкидало їх у різні боки: обоє завели сімї й переїхали. Тож зустрічі у дворі стали рідкісними коли навідували батьків.
Інколи бачилися на вечорах зустрічі. Але вже було ясно, що туди краще не ходити, щоб не засмучуватися.
З роками хлопці перетворилися на лисих чоловіків з пивними животами, дівчатка на огрядних тіток з амбіціями. І Шевченко не була винятком.
Не худорлява з дитинства, вона стала ще масивнішою наче з тих радянських плакатів про достаток.
Шевченко не була винятком, а Рудий був: він немов законсервувався й залишився таким же струнким, як у шкільні роки.
До сорока пяти років Оксана Борисівна вже «дослужилася» до завуча. Петро Рудий працював інженером звичайне радянське життя.
А потім прийшли девяності. У Оксани-перевертня це збіглося із весіллям доньки: Зінька привела додому «безконяного» нареченого у нас буде дитина!
Завод, де той працював зварювальником, закрили, перетворивши на склад. А зварювати було ніде.
Юрко відмовився торгувати на ринку я ж шестого розряду!
Вагітна Зінька сиділа вдома, а Оксана з чоловіком, теж інженером, крутилися, як змії: вона почала возити з Туреччини товари, а він влаштувався курєром.
До кінця девяності трохи заспокоїлося. А потім дефолт!
Але в Оксани з чоловіком вже були заощадження в доларах. І того серпневого дня вони прокинулися заможними: вчора нікчемні, сьогодні майже мільйонери!
Грошей вистачило на двокімнатну і ремонт. Зінька з родиною переїхала, а Оксана Борисівна повернулася до школи таких завучів завжди бракувало!
Коли їй виповнилося шістдесят, від неї пішов чоловік Микола. На прощання сказав, що вона його «задавила» своїм авторитетом.
