ZigZag

Тітка Ріта: Моя історія змін — як самотня, розчарована жінка з київської багатоповерхівки несподівано знайшла сенс життя, допомагаючи сусідській родині та відкривши для себе справжнє тепло людських стосунків

Тітка Ліда Мені 47 років. Я звичайна жінка. Можна сказати сіра миша. Не красуня, не маю гарної фігури.

Без категорії

Моя свекруха вирішила святкувати свій день народження у нашій квартирі: сімейні драми, незручні стосунки та цілий калейдоскоп емоцій серед домашнього затишку з немовлям на руках

Завтра день народження моєї свекрухи. Моїй донечці лише чотири з половиною місяці. Спочатку свекруха

Без категорії

Моя рідна: Оповідь про Марину, яка дізналася, що виросла в прийомній сім’ї, і пройшла шлях від болісної втрати батьків до несподіваної зустрічі з біологічною мамою, яка шукала її все життя

Дорогий щоденнику. Вчора я дізнався, що виріс у прийомній сімї. Досі подекуди не вірю в це.

Без категорії

Діти приїхали в гості та звинуватили мене, що я погана господиня: до свята сама готувала всі страви, купила великий торт онукам, а вони ще жартують, що їжі замало — наскільки образливо було таке почути в свій день народження

Діти приїхали в гості й назвали мене поганою господинею. За день до мого дня народження я взялася готувати

Без категорії

Вперта сусідка — Не лізь до моїх хрусталиків! — загукала колишня подруга. — Краще за своїми очима стеж! Думаєш, я не бачу, на кого ти зиркаєш? — То ти ревнуєш, чи що? — здивувалася Тамара Борисівна. — Ось на кого губи надула! Знаєш, що подарую тобі на Новий рік? Губозакатувальну машинку! — Ой, а навіщо? Могла б собі залишити! — не залишилась у боргу Люда. — Або твої вже жодна машина не може згорнути? Думаєш, я не бачу? Баба Тома спустила ноги з старої дубової ліжка та попрямувала до свого домашнього іконостаса читати ранкову молитву… У житті Тамари Борисівни було дві біди: не дороги з дурнями, а її сусідка Людка і власні внуки. Сусідка мучила її добряче — самі знаєте, в українському селі сварки між сусідками — окрема історія! Кожна дрібниця перетворювалася на «широке кіно» із народними артистками. Особливо коли поруч з’явився Петько-Мопедько (Петро Єфимович Козирний) — їхній давній шкільний друг із прізвиськом через любов до мопедів. Колись дружили всі разом: Тома, Петька та Люда — як справжня козацька чайка з двома веслами! Проте дружба з часом згіркла: після смерті чоловіка Люда ніби підмінили — заздрила, сварилась, вишукувала, до чого б причепитись. То не там туалет, то внуки бігають, то кури грядки розгрібають… Кожна друга сварка починалася зі словами: «Та що ти собі думаєш?!» А закінчувалася фірмовими нападками про безкоштовні хрусталики і «губозакатувальні машини». Але баба Тома була з тих, кого сварками не візьмеш. З мопедькою вони і курей на місце поставили, і грушу спиляли, навіть з інтернету ідею підглянули, як сусідку провчити. Здавалося, конфлікти ніколи не закінчаться — ЛЮДА завжди знаходила нову причину роздратуватись. Врешті-решт, усе вирішила… любов: Петро зробив Томі пропозицію, і вона стала справжньою Козирною пані! А Людка так і лишилась самотньою, сердитою та заздрісною. Але ж, хто зна, може нове життя принесе і їй мир і злагоду? Ото ж бо — життя на українському селі! Така вона, вперта сусідка: не життя, а справжня пісня з гумором, хитрощами й вічною жіночою заздрістю. Зате нудьгувати не доведеться — особливо коли туалет нарешті в хаті!

Ти мої кришталеві не чіпай! заверещала колишня приятелька. Свої очі бережи! Думаєш, я не бачу, на кого

Без категорії

010

Михайло застиг зненацька: з-за берези на нього з сумом дивилася собака, яку він би впізнав серед тисячі інших

Михайло застиг зненацька: з-за старої вишні на нього задумливо дивився пес, якого він би впізнав серед тисячі.

Без категорії

010

Дівчинка, яка не могла їсти: ніч, коли моя падчерка вперше заговорила і наше життя змінилося назавжди

8 грудня 2025 Коли я вийшла заміж за Богдана і переїхала до Львова, його пятирічна донька Марічка оселилася

Без категорії

Ключ у долоні: Історія Михаїла про біль, самотність і маленькі перемоги в київській квартирі під дощем

Дощ тарабанив по шибках квартири так монотонно, ніби метроном, що рахує хвилини до фіналу. Михайло сидів

Без категорії

010

Дружина зібрала речі й щезла у невідомому напрямку: чому навіть “ідеальна українська родина” може розвалитися, коли заправляє маніпуляція, а не довіра

Дружина зібрала речі й зникла, нікому нічого не сказавши Припини робити вигляд святої. Все владнається.

Без категорії

010

Семирічний хлопчик, весь у синцях, приніс на руках сестричку до приймального покою… Його слова розбили серця українців

14 січня, трохи після першої ночі. Я, Марко Сеник, семирічний хлопчик, обережно відчинив важкі двері