Колись давно, ще в тих самих вулицях Києва, я згадав той дивний випадок, коли мати, наша Милиця, здавалася
Лікарняний коридор пахнув кавою, відбілювачем і страхом. Я сидів, стискаючи руки так, що вони дрожали
18 листопада 2025р., Київ Сьогодні ввечері я була свідком того, чого навіть не могла собі уявити.
Зоряно, сідай, глухо попросив Віталій Коваленко під час вечері. Він давно розумів, що треба говорити
У кожному дворику Київського підїзду живе та сама жінкадомогосподарка, що з вікон скаржиться, коли хтось
Знаєш, промовила Олія, шукаючи слова. Дорослі інколи діють безглуздо, навіть гірше, ніж діти.
Після похорону мого чоловіка син вигукнув: «Схопись», хоча не мав жодного уявлення про те, що вже зробив.
У кожному дворику Київського підїзду живе та сама жінкадомогосподарка, що з вікон скаржиться, коли хтось
28 листопада 2025 року «Говори, що хочеш про свою маму, я слухаю, але якщо ти скажеш хоча б одне слово
Щасливі завжди посміхаються Олена Шевченко стояла у вікні, а за вулицею мяко лив літній дощ, сонечко