На схилі літ діти раптом згадали, що в них є мама, але я ніколи не забуду, як вони зі мною обійшлися.

В холодному листопаді 1941 року крижаний вітер зривав рештки гілок із голих дерев, свистів у щілинах

ДИВОВИЖНЕ ЖИТТЯ То було за давніх часів, коли на весіллі моєї подруги Євгенії ми святкували два дні поспіль

У зрілому віці діти згадали, що в них є мама, але я ніколи не забуду, як вони зі мною вчинили Коли чоловік

У ямці під снігом біля траси, наче забута загадка в сонному світі, туляться маленькі цуценята новонароджені

Знаєш, я, здається, ніколи не ділився цим навіть з найближчими… Двадцять років я шукав зниклих

Дивлячись, як Остап замість розв’язання задачі вкотре замальовує в зошиті Супергероя-Павука, батьки

Відразу видно, не варто судити людину за зовнішнім виглядом Чи, як кажуть у нас, не дивись на світлину

Люстри мерехтіли, мов впіймані зорі, над мармуровими долівками маєтку Коваленків у Києві. Кришталеві

«Ти будеш їсти останньою, коли вже всі закінчать», сказала мені донька з іншого боку мого ж обіднього