20 березня Сьогодні був непростий день як фізично, так і емоційно. Після роботи ще важче зупинити біг думок.

Іван підсмажив картопельку, відкрив баночку солоних огірків. Сьогодні рівно рік, як немає його Оленки.

Пекла у себе вдома налисники, як раптом у хату зайшов незнайомий чоловік, тепер переказує всім Орися Петрівна.

Знаєш, знайти винного було ще тим квестом. Діти, як завжди бігли на Дніпро купатись, та й забули зачини

Від ненависті до любові Олексій завжди не любив собак. Ще з тих давніх часів, коли пухкенького руденького

Лежала на дивані Світланка, у стелю втупилась не спиться їй, хоч плач. Та відпускають тебе ці тривожні

«Сюрприз!» прокричала рідня, коли зявилася на моєму ювілеї без запрошення. «Навзаєм», сказала я.

Напівжива собака прикривала собою маленьку купку, а люди обходили їх стороною Степан дивно поспішав крізь

Пані Ганна мала 56 років і була вдовою. У неї було лише двоє дітей: Тарас і Остап. Утрьох вони тулилися

Лікарняне ліжко, на якому закінчилося дитинство Мені соромно згадувати ті страшні дні, але мушу написати