Оксана Петрівна поставила чайник. Просто звичка. Шоста ранку, чайник, кухоль, ґанок. І так щодня.

— Ключі на стіл поклала. Швидко, — Ярина стоїть у дверях власної квартири, схрестивши руки на грудях.

Мамина копія ключа вже готова. «Увечері вручимо», — повідомив Ігор, застібаючи куртку з виглядом людини

**Запис у щоденнику** Перший раз я почув те виття в суботу, коли вертався з нічної зміни. Протяжне, тужливе

Оксана сиділа на кухні, обхопивши долонями холодну чашку. Перед нею лежав блокнот, списаний датами.

— Ключі на стіл поклала. Швидко, — Віра стояла в дверях власної квартири, схрестивши руки на грудях.

Геннадій повернувся з полювання злий, як оса в банці. Чоботи скинув біля порога – один ліворуч, другий праворуч.

Колишній чоловік три роки казав, що сумує. А потім я просто порахувала дати його дзвінків Оксана сиділа

— Це що, все на стіл? — обурено питає Оксана, зазираючи в каструлю. На плиті повільно булькає пісний

Сьогодні Зінаїда Петрівна знову гукнула мене з кухні: «Вітьку, чаю хочеш?». Вона часто заходила — то










