ZigZag

Вперта сусідка — Не лізь до моїх хрусталиків! — загукала колишня подруга. — Краще за своїми очима стеж! Думаєш, я не бачу, на кого ти зиркаєш? — То ти ревнуєш, чи що? — здивувалася Тамара Борисівна. — Ось на кого губи надула! Знаєш, що подарую тобі на Новий рік? Губозакатувальну машинку! — Ой, а навіщо? Могла б собі залишити! — не залишилась у боргу Люда. — Або твої вже жодна машина не може згорнути? Думаєш, я не бачу? Баба Тома спустила ноги з старої дубової ліжка та попрямувала до свого домашнього іконостаса читати ранкову молитву… У житті Тамари Борисівни було дві біди: не дороги з дурнями, а її сусідка Людка і власні внуки. Сусідка мучила її добряче — самі знаєте, в українському селі сварки між сусідками — окрема історія! Кожна дрібниця перетворювалася на «широке кіно» із народними артистками. Особливо коли поруч з’явився Петько-Мопедько (Петро Єфимович Козирний) — їхній давній шкільний друг із прізвиськом через любов до мопедів. Колись дружили всі разом: Тома, Петька та Люда — як справжня козацька чайка з двома веслами! Проте дружба з часом згіркла: після смерті чоловіка Люда ніби підмінили — заздрила, сварилась, вишукувала, до чого б причепитись. То не там туалет, то внуки бігають, то кури грядки розгрібають… Кожна друга сварка починалася зі словами: «Та що ти собі думаєш?!» А закінчувалася фірмовими нападками про безкоштовні хрусталики і «губозакатувальні машини». Але баба Тома була з тих, кого сварками не візьмеш. З мопедькою вони і курей на місце поставили, і грушу спиляли, навіть з інтернету ідею підглянули, як сусідку провчити. Здавалося, конфлікти ніколи не закінчаться — ЛЮДА завжди знаходила нову причину роздратуватись. Врешті-решт, усе вирішила… любов: Петро зробив Томі пропозицію, і вона стала справжньою Козирною пані! А Людка так і лишилась самотньою, сердитою та заздрісною. Але ж, хто зна, може нове життя принесе і їй мир і злагоду? Ото ж бо — життя на українському селі! Така вона, вперта сусідка: не життя, а справжня пісня з гумором, хитрощами й вічною жіночою заздрістю. Зате нудьгувати не доведеться — особливо коли туалет нарешті в хаті!

Ти мої кришталеві не чіпай! заверещала колишня приятелька. Свої очі бережи! Думаєш, я не бачу, на кого

Без категорії

015

Михайло застиг зненацька: з-за берези на нього з сумом дивилася собака, яку він би впізнав серед тисячі інших

Михайло застиг зненацька: з-за старої вишні на нього задумливо дивився пес, якого він би впізнав серед тисячі.

Без категорії

011

Дівчинка, яка не могла їсти: ніч, коли моя падчерка вперше заговорила і наше життя змінилося назавжди

8 грудня 2025 Коли я вийшла заміж за Богдана і переїхала до Львова, його пятирічна донька Марічка оселилася

Без категорії

Ключ у долоні: Історія Михаїла про біль, самотність і маленькі перемоги в київській квартирі під дощем

Дощ тарабанив по шибках квартири так монотонно, ніби метроном, що рахує хвилини до фіналу. Михайло сидів

Без категорії

012

Дружина зібрала речі й щезла у невідомому напрямку: чому навіть “ідеальна українська родина” може розвалитися, коли заправляє маніпуляція, а не довіра

Дружина зібрала речі й зникла, нікому нічого не сказавши Припини робити вигляд святої. Все владнається.

Без категорії

018

Семирічний хлопчик, весь у синцях, приніс на руках сестричку до приймального покою… Його слова розбили серця українців

14 січня, трохи після першої ночі. Я, Марко Сеник, семирічний хлопчик, обережно відчинив важкі двері

Без категорії

Дім, що більше не мій: Історія Сергія, дачі під Києвом, гаража в кооперативі та непростого вибору, коли рідні наполягають продати батьківське, а пам’ять тримає сильніше за документи

Нічия хата Сергійко, як завжди, прокинувся без будильника о пів на сьому. У квартирі стояла спокійна

Без категорії

Лист до Святого Миколая, що заблукав: сімейна історія про бабусю, внука Сашка та несподівані дива у холодні вечори під покровом снігу

Лист, що не дійшов Бабуся довго сиділа біля вікна, хоч особливо дивитися було нікуди. У дворі швидко

Без категорії

016

Як я змусила свекруху відновити мій ідеальний газон на дачі після того, як вона перекопала його під грядки: родинна битва за право на відпочинок по-українськи

Іван, ти точно памятаєш про вугілля? Минулого разу довелося купувати в крамниці, а там тільки сирі дрова

Без категорії

Чоловік відмовляється віддати дочці спадкову квартиру в центрі міста: дискусія про справедливість, сімейні відносини і майбутнє дітей у складній життєвій ситуації

Було це давно, ще за часів моєї молодості, коли нашій сімї довелося зіткнутися з непростим питанням.