Автор: Мельник Богдан

Віра мріяла відсвяткувати ювілей у них і вимагала звільнити квартиру. Олю, Андрій вже тобі сказав?

Ранок почався звично. За вікном ще темно, але місто поступово прокидалося. Я прокинулася, потягнулася

**Щастя старої комуналки** Софія Кириченко сиділа на кухні, потягуючи ароматний чай із мятою, коли почула

Марічка Степанівна прокинулася того суботнього ранку з відчуттям свята. Шістдесят років кругла дата

Чому ти двері не відчиняєш? Не хочу! І не відчиню. Гості мають попереджати про свої візити, а ще не ритися

Що за безлад тут коїться? Дзвони своїм, нехай приїжджають і прибирають! злісно вигукнула Оксана.

«Сьомого липня! Невже таке буває? Просто випадковість. Але ж імя Андрій По-батькові й прізвище інші.

Соломії й уві сні не снилося запрошувати Богдана переїхати до неї. Бувати разом це одне, а спільне господарство

Віктор Григорович стежив за Олегом так, що той й не здогадувався. Та й як міг помітити? Віктор стільки

**Щоденниковий запис** Сьогодні після роботи я збирався заїхати до ТРЦ «Афіна». До Нового року лишилося