Мельник Богдан

**Щоденник** Тарас не звичайно прокидався серед ночі. Його дні були довгими, самотніми, наповненими рутиною

— Будь ласка, доню, змилуйся наді мною, вже три дні як я не їла навіть шматочка хліба, і в мене не лишилося

— Що це за «колгоспний» наряд? — сестра принизила мене перед усіма. Мій «подарунок» у відповідь змусив

**Щоденниковий запис** „Дякую, сину, за це свято!“ — проголосила свекруха в мікрофон, наче мене не існувало.

Сніг падав із неба важко, наче білий покривало, що вкривало парк. Дерева стояли німі, а гойдалки ледве

Старий дуб був кривим, але все ще стояв посеред шкільного подвір’я в селі Глибоке. Ніхто не пам’ятав

Уяви місто, де ніхто не є невидимим. Де ім’я прибиральниці пам’ятають так само, як ім’я директора.

**Щоденниковий запис** Минуло кілька місяців, і Станіслав став невід’ємною частиною дому Ганни.

Олег Громов стояв у дверях, а його серце калатало, коли він спостерігав, що відбувається перед ним.

Він сів за столик у крамниці «Кава та Пара», ніби бездомний, і коли відкрив рот, у всій кав’