Мельник Богдан

Ой, слухай, я тут у домі для літніх сиджу, і іноді згадую, як було раніше. У нас у під’їзді жила одна

Кого не зберег — того не вернеш: історія про справжнє щастя Ой, діточки, сідайте коло мене, бо вітер

Вже місця не лишилось Повертаючись від доньки, Ганна Захарченко зайшла по дорозі в супермаркет.

Ось запис з мого щоденника, що я хочу залишити для нащадків. Сиджу в цьому будинку для літніх у Києві

Ой, діти мої, присідайте ближче, розповім вам історію, що в мені, як стара колядка, звучить.

Ой, внучата мої, слухайте старого… Бо хоч у будинку для літніх і тихо, а мені ця тиша лише нагадує

Ой, рідні мої… слухайте, бо розповім вам про те, як доля виносить тебе з рідного дому не за власним бажанням

Ой, дітки, сідайте ближче, розкажу вам історію, яку мені тут, у будинку для літніх, сусідка по кімнаті

Ой, дитиноньки мої, присідайте ближче, розповім вам казку, яку тут, у будинку для літніх, мені шепнула

Щоденниковий запис Сьогодні згадала історію, яку колись почула від старої сусідки в будинку для літніх.