Мельник Богдан

Мене звати Олег Коваленко, і я живу в Острозі, де річка Ворскова відбиває сіре небо Сумщи́ни.

В селі всі знали й не любили Тараса через його нестерпний характер. Був одружений з Олесею, тихою жінкою

Розмова по душі Знову наближався Новий рік. По всьому місту метушня, у магазинах світло й тепло, люди

Далі жити Минуло два роки самотності Олени. Так склалося в її долі — у двадцять сім років вона залишилася вдовою.

Ранок у селі був тихим і теплим. Над лісом за річкою грозили чорні хмари, а в повітрі пахло травою та свіжістю.

Отакий жарт не вдався Жвава й весела Юлянка не уявляла життя без жартів. У школі постійно кепкувала

Колишнє знайомство «От тільки не буває в житті», — думала сама собі Оксана, — буває, люди живуть разом

Мрія про дитину наповнювала серця Олени та Максима так сильно, що вони готові були на все, аби вона здійснилася.

Я ніколи не думав, що моє спокійне життя перевернеться, але одного дня до нас у дім увійшов хлопчик

Колишній час не стирає болю, лише підсилює його глибину. Любов не повинна мати умов, але для моєї сестри