Автор: Мельник Богдан
Ти знаєш, досі пом’ятаю аромат свіжих троянд на тому весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих

Ніхто в селі не тямлять, чому Оксані так не щастить в коханні. Дівчина ж справна — гарна, розумна, а

— Знову не був вдома нічо́гу, Ігорю, — голос мій був рівним, майже холодним. Хотя всередині палало, немов

Роман і Оксана прожили разом сім років. Ще зі школи були не розлучні. Дітей не було. Не пощастило якось.

І минули довгі роки, а Орися з Богданом прожили їх у мирі й любові, зрозумівши, що найбільше щастя криється

Соломія лишила Тараса з порожніми руками та словами: “Знайди собі мужа, якщо хочеш невідривної

Мар’яна стоїть біля вікна, немов прикована. На руках дрімає маленька Катруся, а вона не може відірватися.

У лікарні в Києві стояв звичайний робочий день. Люди у залі очікування сиділи, кожен у своїх думах —

У церкві стояла така глибока тиша, наче повітря згусло. Пахло ладаном та сльозами, була в повітрі така

Коли 21-річна Соломія Палій увійшла до суду з букетом білих лілій і тремтливими губами, усі витріщилися.










