Мельник Богдан

Колись у Львові жив хлопець на йм’я Ярослав, але всі знали його як Ярик. Високий, трохи неуклюжий

— Вона тобі сподобається, мамо. Вона просто диво! — схвильовано сказав Дмитро. — А чи не надоїсть жити з дивом?

Як же боляче… Марія розмовляла по телефону, коли до кабінету зазирнув Андрій. Оксана, скосила очі

**День прощення** Останнім автобусом Настя повернулася з міста в село. Цілий день метушилась — то у лікарню

Кінець вересня видався теплим і сухим. Ось-ось похолодає, почнуться мрячні дощі. Адже осіння погода непередбачувана.

У всьому винувати пальто Оксана сиділа за комп’ютером, але дивилася не на екран, а у вікно.

Щоденник. Друга нагода На душі в Соломії було важко, як завжди після цвинтаря. В автобусі поруч сиділо

**Утеча нареченої** Ярік зійшов із поїзда, попрощався з провідницею та рушив до старого однорівневого

У золотій клітці Марійка увійшла до квартири й почала тихенько роздягатися, намагаючись не розбудити матір.

— Свого чоловіка нема, то на чужого накинулася? Подруга, мабуть. Щоб твоєї ноги більше не було в моєму домі!