Мельник Богдан

Колишні часи були прості, але в них була своя правда. Ганна Михайлівна сиділа в кріслі-гойдалці, тримаючи

— Дівчата, зізнавайтесь, хто з вас Олеся? — дівчина з усмішкою й хитрістю в очах оглядала нас із подругою.

Олена стискала в долоні результати аналізів. Папірцями просочувався піт. У коридорі жіночої консультації

Марія ходила туди-сюди по хаті, не знаходячи собі місця. Вже кілька днів поспіль Тарас повертався додому пізно.

– Алло, Олесю, не можу довго говорити, тут Вітька б’ють, – ці слова пролунали як грім серед ясного неба.

Згадала, що люблю От так диво, наші стосунки з чоловіком наче ожили… після ремонту. Я вже думала, що

Щоденниковий запис Сьогодні почула розмову у маршрутці. Дівчина казала комусь: «Мій тато — успішна людина

– Куди це ти такий гарний? – запитав сусід, побачивши Богдана у строгому костюмі з краваткою.

Оксана давно звикла любити Яротека мовчки. Це було простіше, аніж одним незграбним визнанням зруйнувати

Оксана не розуміла, чому її так тягне до вокзалів. Може, тому що потяги не запізнюються — відправляються